Батько і матуся для дитини – найближчі у світі люди. І так чудово, коли з раннього дитинства встановлюється настільки ніжний зв’язок, коли татко стає одночасно й суперменом, і порадником, і найкращим другом.
Від появи першої дитячої повісті Антона Санченка можна було сподіватися чогось нового й цікавого, особливо тому, що мариністів у сучукрліті не так і багато.
Оксеник поселив героїв у постапокаліптичний світ. Колись люди настільки виснажили Землю, що сталася Катастрофа.
Кожна з цих книжок стала по-своєму подією, більшою чи меншою мірою. Всі вони розійшлися непоганими тиражами, здобули схвальні відгуки критиків та відзнаки, а ще – кожній із них забракло адекватного прочитання.
Захабура продовжує літературну традицію, в якій знайшли собі місце й «Тореадори з Васюківки», і «Чудеса в Гарбузянах», і всілякі закордонні Пеппі Довгапанчоха й Суботик.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
