Анна Просвєтова про «ключі» до себе
Анна Просвєтова – психологиня, авторка дитячих розвивальних програм, авторка й ведуча навчальних курсів для батьків із системного та гармонійного виховання дітей. Її мотиваційна книжка для дівчат-підлітків «13 ключів до розуміння себе, свого оточення та своїх стосунків» надихає, однак насамперед дає дієві інструменти для роботи з собою, своїми установками й моделями поведінки.
«13 ключів» видавництва «ІПІО» була відзначена Топом БараБуки у 2020 році як одна з найкращих пізнавальних книжок для підлітків.
Під час зустрічі книжкового клубу «Зелена Білка» письменниця Ольга Купріян розпитала Анну Просвєтову про стереотипи навколо дівчачої теми, фемінізм для дівчат і перехідний вік.
Ольга Купріян: На обкладинці вашої книжки «13 ключів до розуміння себе» вказано «for girl only». Чому?
– Ця книжка для дівчат, і ми хотіли це підкреслити. Мене часто батьки запитують, чи треба розрізняти виховання дівчаток і хлопчиків. Зазвичай я кажу, що не треба окремо виховувати хлопчиків чи дівчаток, нам треба виховувати гідних людей із загальними людськими якостями. Але якщо говорити про соціальні відмінності, то хотілося створити такий контент, який би підтримував дівчат. У підлітковому віці дівчата максимально вразливі та незахищені, вони потребують інформації, підтримки і власного розуміння себе і «свого оточення і своїх стосунків». На жаль, поки що батьки не мають достатньо інформації, достатньо навичок, щоб коректно формувати світогляд дівчат. Тому й виникла ідея створити таку книжку.
ОК: Озираючись на інші книжки для дівчаток-«господиньок», Ваша книжка приємно відрізняється. Чи можна назвати її феміністичною?
– Я взагалі не можу зрозуміти, як сучасна жінка в сучасному житті може бути не феміністично налаштованою і не читати феміністичної літератури. Просто треба розуміти, що ми вкладаємо в це поняття. Адже сам термін сьогодні викривлений, має різні некоректні трактування: ніби феміністичні жінки налаштовані проти чоловіків. Я ж пишу про те, що кожна дівчина й кожна жінка має право на вибір, на власний світогляд, на власні потреби та інтереси – це все про права жінок. Утім, усе одно дивно, коли ми говоримо про права жінок, адже це права людей, але чомусь для одних людей ці права є, а для інших їх немає. Це звичайні права людей, які жінкам іноді доводиться захищати, і це дивно.
«Ця книжка – феміністична з того погляду, що вона дає дівчатам загальнолюдські інструменти для комунікації, розвитку та реалізації себе»
Тож якщо ми говоримо в загальному контексті, ця книжка – феміністична з того погляду, що вона дає дівчатам загальнолюдські інструменти для комунікації, розвитку та реалізації себе. Коли я проглядала видання з маркуванням «для дівчат» і «про дівчат», то складалося таке враження, що ці книжки – для майбутніх повій і про майбутніх повій. Бо коли я бачу посібник, на якому вказано «для дівчаток 12-13 років», а в ньому розповідається, як треба класно фарбуватися і правильно просити хлопця про подаруночок, як через маніпуляції отримувати увагу хлопців, прикидаючись тією, ким ти не є, щоб отримати певні матеріальні зиски, то який світогляд дівчинка формуватиме після прочитання такої книжки?
Тому так, ця книжка феміністична з того погляду, що навіть чоловікам корисно ставати феміністами.
Запитання від Галини Ткачук: Що для Вас у підлітковому віці стало ключем для розуміння себе?
– У мене в підлітковому віці було багато кризових моментів, і в тому й біда, що тоді я не мала здорових та адекватних ключів для розуміння себе. Я брала приклади для наслідування або для розуміння певних життєвих обставин із класичних літературних прикладів, на яких ми тоді зростали, з кіно-прикладів. Тепер, озираючись, я розумію, що ті приклади – це токсичні в гіпертрофованому вигляді орієнтири, на яких ми зростали. Наприклад, що жінка має світ за очі бігти за ким-небудь босоніж по морозу, щоб довести своє кохання, а потім страждати й ламатися. Ми зростали на таких прикладах і думали, що це і є справжнє кохання, а якщо не так, то значить щось неправильно. До того ж ніхто не пояснював, як ти маєш поводитися, як ти захищати свої інтереси, відстоювати свою гідність. Тому в мене не було таких ключів до розуміння себе. Були пошуки відповідей в езотеричних історіях. Бо коли не знаходиш їх у своєму здоровому оточенні, то шукаєш магічні приклади, кармічні розв’язки – і ти їх знайдеш, аби було бажання. Потім були протилежні пошуки, більш прагматичні. І лише коли у свідомому віці я прийшла до психології, яка є моєю другою освітою (перша освіта Анни Просвєтової – журналістська, – Ред.), коли я після медіа пішла у психологічні дослідження, через відкриття у власній терапії, а згодом у роботі з іншими людьми, ось там почала шукати і знаходити ці ключі. Тоді я зрозуміла, як би вони були до речі саме в тому віці, підлітковому.
ОК: Мені теж бракувало такої книжки у своєму підлітковому віці.
– Мені мами тих дівчат, які читали цю книжку, часто пишуть, що купують донькам, а потім читають самі і багато чого для себе відкривають.
Запитання від глядачів ЗБ: Чи читали ви «Вечори на хуторі біля Диканьки»?
– Так, читала. Я зростала в родині вчителів, а наша домашня бібліотека нараховувала близько двох із половиною тисяч видань. Я читала всю літературу, починаючи від античної, саме тому можу робити такі висновки щодо тенденцій і прикладів у книжках та вплив літератури на свідомість.
ОК: Я у своєму дитинстві часто чула вирази «ти ж дівчинка» а також «дівчинка повинна…». Ці вирази досі мене обурюють. Як сучасним дівчаткам із їхнім багажем знань реагувати на такі вислови і взагалі на стосунки, в яких їм вказують, що вони щось повинні або не повинні, бо вони дівчатка?
–Я ставлю в таких випадках зустрічне запитання: «Кому? Кому я це повинна?» Покажіть мені цю людину, і я їй поясню, ми разом із нею все з’ясуємо. У дитинстві я чула фразу «не тримай руки в кишенях, ти ж дівчинка», «не сиди так, так не гарно для дівчинки» і т.д. Але ми маємо пам’ятати, що хлопчики мають такий самий тиск. «Ти хлопчик, тому ти не маєш боятися», «ти не повинен плакати». Саме на цьому я роблю акцент, працюючи з батьками, що не треба натягувати на дітей оці стереотипи. Діти самі знають, що вони можуть чи не можуть, на що мають чи не мають права. Ми не маємо відрізняти, що мають робити дівчата, а що хлопці, а просто передавати їм загальнолюдські норми моралі.
Питання від глядачів ЗБ: Я що якщо дівчинка навпаки користується тим, що вона – дівчинка?
– Якщо дівчинка користується цим через маніпуляції, то треба дивитися, звідки це походить. Маніпуляція завжди йде через слабку позицію. Тому якщо ми бачимо, що дівчинка користується цим у нездоровому прояві, варто їй показати, що не треба цього вигадувати, не слід прикидатися тим, ким ти не є. Але тоді треба давати дівчатам можливість отримувати бажане через прямі запити і прямі дії. А ми дуже часто формуємо світогляд дівчат отак: «Це не для тебе», «Сюди не лізь». Звісно, всі випадки потрібно розбирати індивідуально, щоб зрозуміти, звідки такі поштовхи, але маніпуляція завжди йде через слабку поведінку, коли людині не дають змоги отримувати бажане прямим шляхом.
ОК: Важлива складова книжки – практичні інструменти. Кожен ключ – це практичний інструмент, також у книжці є вправи, алгоритми або завдання. Яке завдання можна виконати просто зараз, щоб зробити крок до розуміння себе?
– Покроковий план до здійснення мрії та реалізації своєї мети. Багато мам пишуть, що вони разом із доньками складають свої плани і реалізують те, про що давно мріяли. Мені здається, що це дуже класний інструмент, навичка, що виробляється.
Матеріал підготували: Анастасія Музиченко, Ольга Купріян. Фото зі сторінки Анни Просвєтової у фейсбуці
