Відоме прізвище для кожного українця – Шевченко. Зі школи пригадую: щойно його почуєш, одразу думається: «Невже щось учити знову?!». Нам говорили про Кобзаря на мові, літературі, культурології, історії… Але незмінна проблема була одна – «нудно». Нудно уроки, нудно музеї, нудно театри. Все нудно.

Зацікавити дітлахів змогли в Національному музеї Тараса Шевченка. Напередодні канікул там представили дитячу гру-квест «Карта Шевченкових пригод». Утілити її в життя допомагало Міністерство культури України та ДП «Центр розвитку сучасного мистецтва».

Погляньмо на книжку-мапу, яка супроводить гру. На одинадцяти сторінках – сім розділів, сім «кроків» гри, кожен із яких присвячений окремій залі музею, окремому періоду життя і творчості поета й художника. Крім коротких біографічних даних про життя Кобзаря, спеціально виділених великим шрифтом, який зручно читати дітям різного віку, книжка містить завдання. Наприклад, треба написати назву картини або зосередитись на деталях («Кого зображено поряд із козаком?»); порахувати предмети, які бачиш на полотні («Скільки човнів на малюнку?»); описати, яку людину зображено, чи дописати кілька рядків вірша. Поруч із завданнями подано фрагменти картин, рисунків, грамот, щоб дітлахам легше було знайти експонат і розгадати квестову загадку. А заодно – стати ближчим до того дядька в кожусі, що ним так патетично частують у школі.

Усього на сім залів є 27 завдань, за виконання яких маленьких відвідувачів музею чекає приз. Поки що ця гра доступна лише за присутності в музеї, однак нині триває робота над віртуальною екскурсією на сайті. Тож скоро всі охочі – вчителі на уроках із вивчення Шевченкової творчості, тата-мами з дітлахами – на будь-якій відстані від експонатів зможуть узяти участь у квесті.

Гра розрахована переважно на учнів 3-6 класів. Утім, як каже авторка ідеї, Марія Оргунова, «Карта Шевченкових пригод» може зацікавити навіть 5-6-річних дітлахів. Марія, сама ще недавня студентка, зізнається: «До створення гри-квесту надихнули сумні дитячі личка, які не могли нічого цікавого для себе знайти в нашій експозиції. А ще – розгублені батьки, які теж не знали, що показати дитині і як відповідати на купу запитань про невідомі для них самих картини».

Найприскіпливіші гру вже оцінили: п’ятикласники однієї з київських шкіл із захопленням розв’язували завдання квесту, нарешті їм у музеї було цікаво 😉

На фото – авторка ідеї квесту Марія Оргунова та юні шевченкознавці

Не знаю, як там у Шевченка було з «пригодами», але пригоди учасників квесту – неабияк принадні 😉

Захід підтвердив плани музею стати привабливим для дітей.

Читайте також: Шевченко очима кременчуцьких дітей

Кожному школяру по Шевченку

Дитинство людства вродило фольклор – дитинство літератури. Тексти фольклорної стилістики сьогодні є найкращим вибором для найменших читачиків. Мелодійні віршики з промовистими римами, із ритмом, що так легко «наспівується», і головне – з персонажами, які завжди поруч, – і маєте розвиваючу забавку, вірну помічницю мудрих матусь.

«Видавництво Старого Лева», реалізуючи вже давно поширену в Україні видавничу ідею, зробило приємний подарунок українським дітям та батькам: видало серію барвистих картонних книжок. Проте, на відміну від невибагливого текстами й ілюстраціями продукту того ж «Ранку», Старий Лев дуже вимогливо поставився до своїх видань, узявши тексти визнаних майстрів пера й «присмачивши» їх дбайливими роботами ілюстраторів.
Старий Лев дуже вимогливо поставився до своїх видань, узявши тексти визнаних майстрів пера й «присмачивши» їх дбайливими роботами ілюстраторів

У серії побачили світ «Забавлянки» Галини Малик, «Лапи і Хвости» Мар’яни Савки, «Хто кричить кукуріку» Ігоря Січовика та «У лісі, лісі темному» Івана Неходи. Книжечка Галини Малик допоможе відволікти дитинча від найгіркіших сліз, і не лише відволіче, а й дечого навчить. Із нею можна весело погратися, рахуючи пальчики чи рятуючи запечену сонечком землю авторською «примовлянкою» до дощика. Молоток «Чоботаря» допоможе продовжити масаж дитячої ступні одразу після всіма знаної народної примовлянки про коваля.

«Лапи і хвости» Мар’яни Савки розкажуть про споконвічну боротьбу між котиками та песиками, яка все ж іноді спиняється. Ба більше, малюки дізнаються, що звірята можуть і товаришувати. А мами підкажуть маленьким читачикам: так і люди мають робити, і не тільки в книжках, а й у житті.

Із книженям «Хто кричить кукуріку» Ігоря Січовика дитина завдяки красивим малюнкам та веселим віршам легко вивчить, як виглядають та розмовляють баранчик, кицька, свинка й інші тваринки.

Також корисною цікавинкою книжки є спеціальна дірочка, аби повісити книгу на гвіздок і щодня вивчати нову тваринку. Ось моє улюблене:

Ходить котик тишком-нишком,Упіймав сіреньку мишку.Вгору він хвоста підняв,І промовив гордо: – Няв!

Напевно, всі українські діти змалку знають веселий новорічний віршик Івана Неходи, який уже давно став атрибутом зимових свят. А відтепер дітлахи зможуть поспівати чи почитати вже ілюстрований улюблений віршик про лісову новорічну історію, тримаючи в руках книжатко «У лісі, лісі темному». Ці книги зроблено з екологічного картону, який безпечно погризти чи посмоктати, якщо маляті припадуть до смаку не лише вірші. Малюнки виразні й упізнавані для малят, сповнені теплоти й радості. Вивчаючи, де в кого очі, вуха, лапки, хвостики, буде дуже легко водити пальчиком. Ілюстрували картонні книжки Олеся Варкач, Вікторія Намозова, Світлана Словотенко. Ці книжки стануть у пригоді в довгій дорозі, будуть приємним, корисним та доступним