Читальня. Друга серія

Автор: Написатор

Одним із важливих умінь читача молодшого шкільного віку є вміння “затриматися” у світі щойно прочитаної книжки, поміркувати про історію, героїв, їхні вчинки, слова, думки та почуття. Скласти про книжку власне судження, відмінне від найпростішого сподобалося – не сподобалося, було смішно, страшно чи, наприклад, нудно.

Саме тому вчителі часто просять написати твір за прочитаним, у тій чи іншій формі, на ту чи іншу тему. Натомість діти частенько (принаймні, за моїми спостереженнями) віддають перевагу вільній творчості, їм цікавіше написати щось своє, аніж набридлий шкільний твір “за книжкою”.

Для цих двох, здавалося б, протилежно спрямованих прагнень є цікавий компроміс – написання продовження історії. Це можна назвати по-різному: друга серія, друга частина, фанфік. У кожному конкретному випадку підійде саме те жанрове визначення, яка надихне саме вашу дитину або групу дітей.

Залежно від ситуації, правила цієї гри можна робити максимально вільними або навпаки – складними і цікавими. Можна, наприклад, надихнути автора “другої частини” спробувати відтворити авторський стиль (звісно, пояснивши це завдання у поняттях, знайомих юному читачеві). Можна оголосити, що друга частина має бути написана у тому ж жанрі, що й перша. А можна навпаки – дати дитині повну свободу, дозволивши долучати яких завгодно “своїх” персонажів, навіть себе саму чи самого!

Особисто мені імпонує саме такий, максимально вільний варіант. Адже за історіями, складеними таким чином, з великою вірогідністю можна сказати, наскільки головний герой чи героїня стали “своїми” дитині; прийняла чи відкинула дитина жанрові рамки оригінальної історії, а може, навіть перелицювала на свій лад із комічним ефектом. Також вільні “другі серії” можуть показати, погоджується чи ні юний читач із авторською кінцівкою історії, приймає чи ні тип авторського гумору та фантазування.

Як виглядають такі максимально “вільні” продовження запрошуємо ознайомитися на прикладі “других частин” до книжок другої хвилі серії Читальня, що їх написали учасниці і учасник літгуртка Написатор: другокласниця, три третьокласниці та четвертокласник.

А одну книжку першого рівня ми попросили опрацювати вихованку старшої групи ДНЗ, представницю молодшого покоління БараБуки, Єву Третяк.

Усі книжки були прочитані дітьми самостійно, школярі створили свої “фанфіки” письмово, а дитина дошкільного віку – усно, розповівши вигадану історію на диктофон.

Третій рівень

Ганна Губарець

Таємний злочин

За книжкою Тані Стус “Таємна змова”

Дарця хотіла розслабитись із цими пригодами, але почали літати звістки, що хтось вночі краде усе підряд. Особливо дорогі та цінні речі. І не обходиться без грошей. І частково пограбовані банки.

У Дарці день народження. Їй подарували брошку із золота, новий телефон та сукню з блискітками, які виглядали, як діаманти. Дарця була задоволена подарунками. І вона вирішила переробити свою стару брошку так, щоб вона виглядала, як її нова. Це щоб спіймати злочинця. І вона сказала:

— Мамо, можна піти у супермаркет, щоб купити лупу, приховану камеру та все для детективів?

— Можна, — каже мама.

Вони пішли у супермаркет. Купили і приховану камеру, і все для детективів…

ДАЛІ БУДЕ!

Другий рівень

Надія Марченко

Електромобіль Сашко. Частина друга

За книжкою Олесі Мамчич “Електромобіль Сашко”

Після того, як Сашко та Юля знайшли електричні вітряки, вони побачили поле, на якому паслися корови.

Сашко та Юля підкралися ззаду до корів та як закричали.

— А-а-а-а! — галасувала Юля.

— А-а-а-а! — горлав Сашко.

Аж тут прийшов бик. Він побачив електромобіль та велосипединку. Юля щодуху побігла у дім, а Сашко стояв як вкопаний.

Сашко усе це знімав на смартфон, а бик побачив, що його знімають, і почав танцювати танго.

Сашко поїхав додому, а бик залишився.

Згодом Сашко та Юля написали про свої пригоди книгу.

А відео скинули бику у viber.

Дар’я Кондратенко

Кукарача стає мітлою

За книжкою Сергія Лоскота “Поганий день і веснянки”

Коли у Кукарачі з’явилися веснянки, вона стала дружити абсолютно з усіма. Саме тому вона і стала знаменитістю.

І от дізнався про неї слон, у якого був клон.

Хтось думає, що слон добрий, а клон — навпаки. А от і ні! Клон, саме клон добрий! А слон, як ви вже здогадалися – навпаки.

Так от, слон захотів сам стати таким, як Кукарача. Тож задумав план. Ось він:

1) вивчю біографійу кукарачі;

2) украду у неї супєрсілу;

3) завалодійу нейу.

Коли план був повністю готовий, Слон так і зробив. Почав вивчати біографію Кукарачі. І він дізнався головне: на ніч, коли усі сплять, вона ховає свою суперсилу у суперську баночку на суперському коді. А Слон, хоч у був малограмотним, умів розгадувати таємниці. Він згадав, що відьма із веснянками товаришує з усіма. Тож її легко обдурити. Він сказав Кукарачі, що поохороняє її суперську банку. Тож Кукарача довірила Слону код. Він відкрив банку і забрав усю магію. Коли Кукарача повернулася, вона зрозуміла, що Слон її обдурив.

А мітла Кукарачі вирішила порятувати відьму. Мітла перетворила Кукарачу на себе! І відтоді її магію ніхто ніколи не викрадав.

Георгій Благовещенський

Беркиць проводжає дідуся – 2

За книжкою Ольги Купріян “Беркиць проводжає дідуся”

Беркиць стояв і сумно дивився услід пароплаву, на якому відплив дідусь.

І раптом – БАБАХ!!! Поруч і Беркицем впав величезний ящик. Беркиць відкрив його, і звідти виліз… його власний дідусь.

– Не вдалося! – повідомив він. – Game Over.

Ящик, у якому приплив дідусь, був дерев’яний. Разом із дідусем Беркиць зробив із ящика човен. Вони сіли туди, попрацювали хвостами і вже за п’ять хвилин були на кораблі. Пароплав стрімко поніс їх у даличину.

Перший рівень

Соломія Костенко

Хто з’їв мою піжаму? Частина друга

За книжкою Олесі Мамчич “Хто з’їв мою піжаму?”

Киця нявчить.

Дивлюся у вікно, а там — НЛО-консерва, летюча тарель та ракета.

Виходжу на вулицю — а там дощ із милих пішаків.

Єва Третяк

Таємниці хмар. Продовження

За книжкою Марії Артеменко “Таємниці хмар”

Бабуся та хлопчик пішли в поле, сіли на лавочку, як у своєму дворі, і дивились на небі продовження, що далі було з крокодилом. Коли бабуся і онук побачили, що знову вітер понісся, вони помітили морозивницю. Купили морозиво, їли і дивились на хмари. А потім вони у своїй уяві наче полетіли в інше місце, де були різні тварини. Але цього разу замість крокодила побачили вовка. Білий хмаристий вовк, як і хмаристий крокодил, був добрий. Він не їв зайчиків, він їв усе, що знаходив: і кущі, і бумеранги.