11+

Дві повісті про перше кохання

Iрина Гищук

Оксана ЛУЩЕВСЬКА. Задзеркалля: повість. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 128 c. Оксана ЛУЩЕВСЬКА. Вітер з-під сонця: повість. – Київ: Фонтан казок, 2016. – 128 с.
Уподобань: 5

Яке воно – кохання? Свою відповідь на це, певно найактуальніше для підлітків (і мабуть, не лише для них) запитання, Оксана Лущевська пропонує у двох нових повістях «Задзеркалля» та «Вітер з-під сонця». І хоча за сюжетом та настроєм книжки – геть різні, обидві просякнуті щирістю, відкритістю до світу та ідеєю порозуміння. Причому не лише між двома закоханими, а й із власним «я», іншими людьми та зі світом.

«Йому тенькає всередині. А потому стає все спокійніше й спокійніше» (Вітер з-під сонця)

«От я думаю … і розумію: зараз мене мало хвилюють нещастя інших людей. Чому? Бо я щаслива» (Задзеркалля)

«Вітер з-під сонця» – злегка меланхолійна, чуттєва оповідь із виразним посмаком дитинства, що вперто віддаляється. Це прелюдія знайомства в літній Затоці місцевої Риськи та «заїжджого курортника» Женьки, які вже давно запримітили один одного. У житті кожного з них чимало інших особистих переживань. У Женьки нещодавно помер тато, і тепер хлопець переймається, що мама може привести в їх змалілу сім’ю нового чоловіка. Риська ж має повно роботи, а ще ніяк не може порозумітися з мамою. І ця перша несмілива потаємна симпатія, здається, лиш додає сумбуру в їхні голови, та з іншого боку…

«Задзеркалля», натомість, жвава й динамічна історія шкільних інтриґ, через які дві однокласниці врешті опиняються в одній лікарняній палаті. Щоправда, для Дінки негаразди з однолітками виявляються лише останньою краплею значно глибшої драми –розлучення батьків. Дівчина намагається вкоротити собі життя. Тим часом як її однокласниці Саші, яка несвідомо й докинула ту «останню краплю», оті нещодавні шкільні «трабли» уже геть не в голові. Вона ж бо зустріла Ростю… Та виявляється, для повного щастя кохання замало.

Окрім спільної теми, обидві повісті єднає ще й стрункість форми.

лу2«Вітер з-під сонця» – це лише один довгий, літній, спекотно-дощовий день у Затоці. День, ніби повільне кіно, у якому чергуються епізоди з життя Женьки, Риськи, Женьчиної мами і ще Білого кота. До речі, кіт – не єдиний представник фауни у книжці. Їх тут багато: коти, чаплі, чайки, папуги, краби. І оця багатоманітність життя в тексті, надто ж разом із багатошаровістю та розмитістю ліній на малюнках художниці Яни Гавриш, чудово передають не лише атмосферу курортного провінційного селища, а й липку, спекотну тягучість самого дня. Розділ за розділом спочатку ніби млявий сюжет помалу набирає емоційних обертів і врешті вибухає сценою на базарі, у якій сходиться все і вся: Женька і Риська, мама та її новий знайомець, кіт та папуга. І роздмухана кулька почуттів раптово тріскає від простої розв’язки: завтра разом «на велику… на море». І навіть потенційний мамин кавалер – широкоплечий Вадим – тепер здається «не таким уже й поганим».

У «Задзеркаллі» ж оповідь переважно одноособова – майже все розповідає Сашка. Хоча історія – про Дінку. І цей погляд збоку – ніби відбиток у дзеркалі, реальність виявляється перевернутою навпаки. А ще є світ Дінчиних відчуттів – коротенькі, надруковані курсивом, розділи – Задзеркалля.

Обидві повісті тримають читача в емоційній напрузі. Обидві зачіпають струни складних тем, як-от: сирітство, смерть рідної людини, розлучення батьків, довіра між рідними, дружба, а ще ворожбитство, куріння… Інколи ці ноти звучать лиш побіжно, штрихами, але на диво, від того не менш глибоко. Та чи не найбільше вабить у цих книжках той образ кохання, який пропонує Оксана Лущевська.

Кохання тут – недраматичне. З романтикою, з піднесенням і навіть зі стереотипними пелюстками троянд, та все ж – почуття просте й природне. Звісно, довкола нього не бракує переживань, вагань та сумнівів, але авторка майстерно уникає інфантильності та проблем надуманих: подзвонити й дізнатися – замість мордувати себе безпідставними здогадками; поговорити, спитати, щиро подивитися в вічі – замість несміливо спостерігати. А ще кохання Лущевської передбачає гармонійне співіснування зі світом. У героїв немає зацикленості на власному почутті закоханості, натомість є гостре сприйняття світу довкола. Кохання тут не альфа й омега, а лише одна з багатьох граней життя.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар

Увiйти за допомогою: