Підлітки читають «Метро до Темного Міста»
Книжка Олени Захарченко про Інший Київ разом із ще трьома виданнями отримала відзнаку «Підліткова книжка року» в рамках «Топу БараБуки 2022». Саме цю книжку свого часу обрали учасники підліткового письменницького клубу «П’ятниця. Вечір» від Центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка для дітей міста Києва для читання та спільного обговорення. Нижче подаємо три відгуки про цю книжку за результатами цієї розмови: два підліткових і один – від керівниці клубу письменниці Галини Ткачук.
***
Беручи до рук «Метро до Темного Міста», я була в передчутті буквально чого завгодно! Адже сама назва змушує зробити нервовий вдих-видих і поставити німе питання: невже хтось справді написав книжку про київське метро? Про місце, де я була сотні разів у своєму житті, але щоразу все було для мене, ніби вперше! Турнікети, сотні сходинок донизу, гучні поїзди, щільний натовп, між яким і папірець додолу не впаде, та чари, коли потяг робить один-єдиний ривок – і от уже мандрує темними тунелями під містом… Ніколи не забуду цього відчуття!
Але що я врешті-решт отримала? Книжку з буревієм усяких небезпек і пригод, містичність ледь не в кожному слові, шалену круговерть інтриг, таємниць, су-упер динамічний сюжет, який розгортався на вулицях мого рідного міста – Києва, саму себе, яка ледь не заливалася сльозами від ностальгії, глибокого смутку і ледь не здуріла через ті згадки знайомих мені місць і самого Києва, який врешті-решт завжди буде моїм любим домом та містом мого серця і душі! А ще – неймовірно хорошу історію про перемогу добра над злом, лиходіями і нашими східними сусідами, які завжди хижо позирали на наші землі, але зрештою колись обов’язково за свої гріхи поплатяться! Історію, у якій міцно переплелися тисячолітні легенди, а разом з тим – сучасна наука, дрібка нашої історії і навіть химерна міфологія, які чудово одне одного доповнювали і гармоніювали, як ніщо інше, під пером пані Олени.
І врешті-решт я отримала книжку, яка за стилістикою не раз нагадала мені страшенно заплутаний лабіринт без кінця-краю, а водночас подарувала надію, що кінець є як і в хороших історій, так і в поганих, що після чорної смужки в житті завжди йтиме біла, лише треба мати незгасну надію і віру…
Олександра Гламазда, aleksa.reads_
***
У книзі розписано багато подій, як і самих персонажів. Також багато героїв, які лише в проміжках історії зустрічаються в певних періодах, наприкінці не з’являються, але суттєво впливають на саму розв’язку та розвиток подій сюжету.
Мені здається, що я буквально не встигала за цими пригодами головного героя, тільки-но звикала до конкретного персонажа – тут уже з’явився інший, геть не подібний до попереднього! Думаю, це сталося через те, що в історії задіяні як люди, так і міфічні істоти: кікімори, русалки, тролі тощо.
Важко було зрозуміти систему іншого Києва, який водночас був і повною протилежністю, і братом-близнюком нашої столиці. Однак переважна більшість персонажів достеменно знали, як тут усе влаштовано, тому й розповідали головному герою про свої знання.
Спочатку ми бачимо лише поверхневу оболонку цього світоустрою, але чим більше ми читаємо, тим більше збагачуються наші уявлення про іншу сторону Києва. Та дещо мені не зрозуміло й по цей день…
Отже, з дійовими особами трохи плутано, розібратися, звісно, можна, але, на мою думку, варто було б зменшити їхню кількість.
Флоріана Раку, divchuna_book_stayle
***
Із-поміж густого плетива емоцій, що їх відчувають зараз підлітки, які виїхали з дому, ця книжка допомогла чітко розрізнити й відчути щемливий сум за рідним містом. Так, усі сумують за родиною, зокрема за татами, за попереднім життям, за друзями та однокласниками, за заспокійливою рутиною звичайного життя. Але є ж іще оцей особливий сум за містом – за своїм середовищем, за улюбленими місцями, за культурними пам’ятками і сенсами, за рідними краєвидами врешті-решт. Тому «Метро до Темного Міста» в паперовій, а, мабуть, здебільшого електронній версії читають зараз наші підлітки в багатьох країнах.
Якою має бути історія, щоб подарувати відчуття якщо не повернення, то принаймні прогулянки рідним Києвом? Звісно, з магією, зі згадками історичних подій та постатей, із описами знайомих місць. Саме про цікаві київські місця – знайомі та незнайомі, містичні та чудернацькі, атмосферні й типові – юні письменники найбільше питали Олену Захарченко під час онлайн-зустрічі, запис якої можна переглянути тут.
Мабуть, Анна Полегенько, учасниця нашого клубу й авторка книжкового блогу anyta_books, була першою, хто вказав на зв’язок «Метра до Темного Міста» з іншою книжкою Олени Захарченко – «Хутір». Зв’язок цей можна «розкопати», звернувши увагу передовсім на спільних персонажів обох повістей.
Одна з особливостей обговорення книжок у підлітковому середовищі – варто уникати спойлерів. Але головний (на думку авторки) спойлер я вам усе ж таки видам: усе буде добре!
Галина Ткачук, bilka.tkachuk
