Райдугони і всі-всі-всі
Антон СІЯНІКА. Райдугони та феєрична гра. – Київ: Глоуберрі Букс, 2012. – 48 с.
Книжка Антона Сіяніки «Райдугони та маленький Сонько», що вийшла у видавництві «Glowberry Books» 2010 року, є однією з перших спроб в українському книговиданні поєднати традиційний та інтерактивний формати дитячої книжки. Окрім паперового варіанту, є й анімована версія для iPad. Уже за тиждень після її презентації з’явилася інформація, що додаток увійшов до п’ятірки найпопулярніших в App Store. Щоправда, повідомлення про ТОП-5, яке поширив український портал watcher.com.ua, не містило ні кількості, ні динаміки чи географії скачувань, ані бодай ціни додатка. На You Tube відеоролик «Glowberry Books» про анімовану версію райдугонів набрав за майже три роки близько 4000 переглядів.
Традиційна книжка теж не залишилася непоміченою: якісне повноколірне паперове видання стало номінантом конкурсу «Книжка року 2010» у категорії «Дитяче свято». «Glowberry Books» одразу заанонсувало, що це лише перша книжка із серії про пригоди райдугонів, а за два роки видало продовження історії – «Райдугони та феєрична гра». На початку жовтня 2013 року в Інтернеті з’явилася відеоверсія вже третьої казки «Райдугони та великі перегони».
«Не треба ані боятися страховиськ, ані перемагати їх, швидше – взаємодіяти. Кожен із нас унікальний, та лише разом нам під силу творити дива. Головне – сприймати всіх такими, як вони є»
У першій книзі хлопчик Сонько уві сні потрапляє на планету Дра-дра, де кожен у своєму замку живуть семеро різнокольорових драконів. Щодня дракони разом злітають у небо і утворюють веселку, якою до реального світу повертаються всі, хто заблукав уві сні. Але дракони посварилися. І тепер, щоб повернутися додому, Сонько йде від замку до замку, по черзі знайомиться з усіма райдугонами й збирає їх разом, щоб урешті помирити. Сторінка за сторінкою, завдяки чудовим ілюстраціям Костянтина Федорова та Світлани Мороз, оживає цікавий сюжет, наскрізь пронизаний ідеєю гармонійності всесвіту. Колір кожного райдугона співзвучний його характеру. І якщо кольори утворюють веселку, то набір кольорових характерів райдугонів – алюзія до буддистської теорії семи головних енергій (або ж чакр) людини. На жаль, дещо розчаровує текст, у якому бракує яскравих описів планети й замків, влучних характеристик драконів, цікавих та доречних подробиць їхнього побуту, смішних діалогів, урешті – просто довершеності. Текст відволікає на чималу кількість несуттєвих деталей і справляє враження схематичності, штучної «вписаності» в межі заданого формату, де первинними є ілюстрації.
Сюжет другої книжки не пов’язаний із першою. Ідеться про футбольну гру, під час якої один із райдугонів намагається допомогти улюбленій команді виграти, щоправда, в нечесний спосіб. Та вчасно отямлюється. Звісно ж, йому вибачають, бо люблять таким, як він є. Книжку було видано 2012 року на хвилі очікування Єврочемпіонату. Але хвиля спала, а історія про футбольний матч між Ограми та Феями за участі уболівальників-райдугонів залишилася поза контекстом. Та й тим, хто почне знайомство з райдугонами з книжки про «феєричну гру», важко буде оцінити оригінальність веселкових дракончиків без знання їхніх кольорових характерів. Як і в першій книзі, текст перенасичено зайвими деталями, проте тут уже затиснутим у рамки футболу та штучним видається і сам сюжет.
Українські райдугони продовжують тенденцію Гремівського дракона-лежебоки, російського Дракоші та Беззубика Кессіди Коуелл. Замість класичного кровожерного зеленого змія, що дихає вогнем, живе в печері та поїдає на обід юних красунь, у сучасній казці з’являються дракончики і дракоші – веселуни, добряки та справжні друзі. У казці про райдугонів немає найголовнішого дракона, як немає і традиційного поділу на добрих та злих героїв. Не треба ані боятися страховиськ, ані перемагати їх, швидше – взаємодіяти. Кожен із нас унікальний, та лише разом нам під силу творити дива. Головне – сприймати всіх такими, як вони є. Це правила взаємин ХХІ сторіччя, і історія райдугонів саме про це.
