Поради дитячим письменникам від двох Ліндґрен


Лауреаткою лауреаткою престижної міжнародної премії пам’яті Астрід Лінґрен (Astrid Lindgren Memorial Award) у 2014 році стала шведська письменниця Барбру Ліндґрен. У своєму інтерв’ю «Читомо» письменниця переповіла важливі поради від славетної Астрід Лінґрен, а також поділилася власним досвідом писання, який може бути корисним для українських дитячих письменників.

Основні поради від Астрід:

1) Менше дії на сторінці.
2) Визначитися з головними персонажами.
3) Менше жартів для дорослих читачів.

«Астрід була моїм другом, тою, хто розповів мені, як писати книжки. Я надіслала свій твір до видавництва, де Астрід працювала редактором і у відповідь отримала листа від неї, – ділиться Барбру Ліндґрен. – Вона написала, що це хороша історія, але мені потрібно зрозуміти, як писати книжки для дітей. Й дала декілька рекомендацій. Автору не потрібно описувати занадто багато дії на кожній сторінці, варто визначити два чи три головні персонажі. І чого не слід робити – включати в текст занадто багато жартів, які розраховані тільки на дорослих. Я вирішила прислухатися й внесла правки в рукопис і незабаром цю книгу опублікували. Надалі я так само прислухалася до цих порад, перечитувала листа від Астрід – це стало моїм головним “університетом”».

Основні поради від Барбру:

1) Завжди вести щоденники.

«Ще коли я була маленькою дівчинкою, я хотіла стати дитячим письменником. З раннього віку – чи не з 5 років, я вела щоденники. Вони були жахливі, але я продовжую це робити дотепер. Це допомагає мені пам’ятати всі деталі й почуття в конкретний момент мого життя. Я люблю перечитувати їх і повертатися у часі».

2) Завжди брати з собою блокнот і ручку.

«Я вже написала справді багато книжок — для дітей та дорослих, прозових творів та поезії, п’єс та статей. Кілька років тому мені здалося, що я вже все сказала. Але все одно щодня я беру до рук записник і ручку, щось занотовую. Тепер я більше зацікавлена в тому, щоб написати про час, в якому я живу, де я є зараз. Я хочу задокументувати те, що зі мною відбувається, про що я думаю. Я продовжую вести щоденники – свого роду автобіографію у кількох томах. Це не просто звичка, це мій метод роботи. Скажімо, коли я жила в Стокгольмі, у мене була собачка Роза – і я писала про те, що ми бачили і кого зустрічали у місті. Потім я переїхала в сільську місцевість, на один із островів – тепер я занотовую наші пригоди з Мімі тут. Тут нас оточує зовсім інший світ і пригод нам вистачає».

3) Писати у своїх книжках не лише про себе.

«Може здаватися, що у багатьох своїх книгах я пишу про себе. Але це не так. Мене цікавлять усі люди, природа, зовнішній світ. Я намагаюся задокументувати у своїх книгах якомога більше людей та тварин, яких я зустріла протягом життя. Скажімо, в одній з моїх книг описані характери моїх дідуся та бабусі. Вони давно померли, але завдяки творчості я відчуваю, що вони все ще тут, і щаслива через це. Це для мене – найцінніше».

4) Менше залежати від техніки й від нових технологій.

«Я все життя пишу ручкою – не хочу залежати від техніки».

БараБука за матеріалами chytomo.com.

Читайте також:

5 порад для майбутніх письменників

Як виховати в дитині читача: поради для батьків

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: