Український янг-едалт уперше на лондонському книжковому фестивалі


29 та 30 липня в Лондоні відбудеться підлітковий літературний фестиваль CampYA, у якому візьмуть участь 60 авторів та авторок із усього світу, і цього року вперше – дві сучасні українські письменниці Анастасія Нікуліна та Наталія Матолінець. Про це повідомила прес-служба видавництва «Віват».

Фестиваль CampYA заснували під час пандемії коронавірусу, щоб об’єднати й надихнути людей, які пишуть і читають книжки. Організатори кажуть, що прагнули створити простір «для всіх», де б і відомі письменники і ті, які тільки починають письменницьку кар’єру, почували себе комфортно й легко.

Минулі роки до онлайн-трансляцій фестивалю підключалися читачів із понад 15 країн, щоб дізнатися про книжкові новинки, відкрити для себе нові імена в сучасній літературі, взяти участь у письменницьких воркшопах. Але цьогоріч долучитися до фестивалю можна й офлайн, бо світ пандемію пережив і дистанція між людьми скоротилася.

Українських авторок на CampYA запросила британська письменниця і за сумісництвом організаторка фестивалю Жаклін Сильвестр. Наталія та Анастасія взяли участь в онлайн-дискусії New Horizons, яка кожного року присвячується певній країні. Цього року – це Україна. Письменниці розповідали про труднощі роботи з текстом під час війни, свій письменницький досвід, видані книжки, плани на майбутнє.

«Фестиваль відкритий і чесний. Ми говорили про війну, як вона змінила книжковий ринок і авторів, про кенселінг російського, пояснювали “біполярочку” українців та важливість чорного гумору. І не було такого: “Ой, годі про сумне, давайте повернемось до книжечок”. Навпаки, інтерв’юерка та письменниця Жаклін Сільвестр, ще й зупинялася на важливих акцентах і додатково пояснювала аудиторії: чому нас тригерить російська мова чи коли українські автори пишуть російською, чи коли хтось популяризує читання російської класики. Ми невід’ємні від війни у всіх сферах свого життя. Тому не розділяємо. І круто, що нас почують у Лондоні і не просто почують, а сподіваюсь, краще зрозуміють», – зауважує Анастасія Нікуліна.

«Така позиція організаторів спростовує наратив про те, що “світ втомився від українців”, – вважає генеральна директорка видавництва “Віват” Юлія Орлова. – Навпаки: світ нами надихається, заново знайомиться із нашою культурою, яка сотні років вважалася “меншовартісною”».

«Це був дуже радісний момент – до того ж, я отримала запрошення просто у аеропорту, в дорозі на письменницькі семінари в Болгарії, де виступала як спікерка. Жаклін розповіла, що запросити мене їй порадили українські книжкові блогери: тож це фактично був “вибір читачів”», – каже Наталія Матолінець.

«Я розповідала про артбук “Відбій повітряної тривоги”, який вийшов не лише українською мовою, але й англійською, – ділиться Нікуліна. – Про “Я іду шукати” в контексті питання про улюблені місця України, які можуть надихнути закордонних авторів на творчі ідеї. Про мій щоденник “Листи з Бананової вулиці”, бо уривки з нього опубліковані англійською у Canadian National Post (мій перший переклад!). Також мене розпитували про “Зграю” і казали, що роман про паркур ще не читали і що це могло би бути цікаво ринку. Звучить круто!».

«Можливість звучати на будь-якому міжнародному майданчику – це спосіб популяризувати українську книжку та культуру, а також підтримувати інтерес до України, де майже півтора роки триває війна, – переконана Юлія Орлова. – З плином часом доносити правду до людей, яких війна не торкнулася, але які так чи інакше впливають на хід цієї війни, стає дедалі важче. Але саме тому ми маємо це робити ще з більшим ентузіазмом, ніж на початку вторгнення. Маємо робити це делікатно, послідовно, професійно, зокрема, через якісні книжки, музику, фільми. Бо культура – це інструмент впливу».

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: