Відбитки лап у наших серцях
Історія про дружбу, справедливість і відповідальне/безвідповідальне ставлення до домашніх тварин. Латочка – молода бультер’єрка, яка живе щасливим собачим життям разом зі своєю людиною, дівчиною Мариною. Проте одного дня у їхній квартирі з’являється новий чотирилапий мешканець, якого Марина рятує на дорозі від смерті. Старий і сліпий бійцівський пес Барон опинився на вулиці, адже господар просто викинув його. Разом із Латочкою і небайдужими друзями Марина знаходить шлях до серця Барона, перетворюючи його на Крапочку і повертаючи віру в людей. Також спільними зусиллями вдається зібрати кошти на операцію й відновити собаці зір.
«Адже просто собака — це не лише про чотири лапи і хвіст,
і вуха, і зуби, зовсім ні»
Проте далі в цій історії розгортаються доволі драматичні події з відстоюванням власного права і права захисту тварин зокрема. Колишній жорстокий власник Барона прагне повернути собі пса для нових собачих боїв. І хоча Барон, він же Крапочка, не може зробити вибір, за нього це робить Марина. Зрештою старий пітбуль залишається в надійних руках. І таки навчається грати в «перетягни»: «Це коли на різні кінці канатика, шкарпетки чи капця чіпляється по собаці і ці собаки зі страхітливо грізним гарчанням тягнуть річ кожен у свій бік!». Гумор, із яким Настя Мельниченко описує собачі будні – особливий, щирий і абсолютно зрозумілий для всіх, у кого є домашні улюбленці. Устами Марини письменниця говорить, що власники собак поділяються на два різновиди: ті, хто сплять з собаками в ліжку, і ті, хто в цьому не зізнаються!
Авторка вправно увиразнює своїх персонажів через протиставлення. Отак, Латочка обожнює їздити в машинах, а Барона вони збили, Латочка любить гасати, а Барон жив у клітці-вольєрі, Латочка звикла нюхати інших собак, а Барон – вбивати.
Окрім захопливого сюжету, письменниця Настя Мельниченко акцентує увагу на важливих соціальних темах і заразом дає своєрідні підказки для виховання собак «особливих» порід, про яке знає з власного досвіду (наприклад, про екзамени в собачих школах, необхідність чіпування, оформлення спеціального паспорту тощо). Яскравим доповненням до тексту є ілюстрації Ані Гаврилюк. Крапочка і Латочка у виконанні художниці – дуже симпатичні й мають носи-сердечка. Також на обкладинці можна побачити фото справжніх песиків Насті й Ані – Пікселя й Алабами. Їм же й присвячено книжку – надзвичайним собакам, які навчили людей усміхатися до найгрізніших писків і лишили в наших серцях глибокі відбитки лап.
