Жартівлива інструкція для сучасних принцес
Дорослим і малим, які хоч раз у житті мріяли стати принцесами, присвячується 🙂
У новому 2016 році ваші мрії здійсняться! У цьому переконані автори казки про дівчисько з палацу «Кожен може стати принцесою» Кузько Кузякін та Євгенія Доброва. За обнадійливою назвою та стильною обкладинкою сховалися веселі історії з життя сучасної принцеси Принцеси. Мала непосида чи не щодня вигадує різні капості та розваги, але ні батьки, ні Головний Радник Етикетус, ні Звіздар ніяк не можуть її вгамувати. Певно, саме такою принцесою хотів би бути кожен читач або читачка, а не тими середньовічними занудами, які спали на горошині, чекали на принца та потерпали від драконів-людожерів.
«Іноді у Принцеси траплявся поганий настрій. Це коли їй не хотілося нічого робити, наприклад учити таблицю множення на два. Або коли вона планувала влаштувати пікнік у садку, але раптово починався дощ. Тоді Принцеса ставала дуже вередливою, і все її дратувало: запахи з кухні, телевізор у спальні батьків, нігті, які треба стригти, але страшенно ліньки. А особливо Головний Радник»
У таких сучасних принцес і розваги сучасні – зробити ремонт у палаці, стати письменницею, знайти ананаси на березі, порибалити або влаштувати вибори нової принцеси. Попри те, що Принцеса має досить традиційні як для королівської особи атрибути, маркерів сучасності та казковості в тексті теж не бракує. Співіснування карети, тролейбуса й гелікоптера, мобільних телефонів, дракона й чарівної палички феї в одній казці не виглядає штучним чи абсурдним. Навпаки, завдяки майстерному гумору та кмітливості авторів ситуації, в яких опиняється головна героїня, та їх розв’язання виглядають природно, логічно і дууууже кумедно.
Загалом різні капості й прикрості трапляються з Принцесою чи не щодня, і кожна з них виокремлена в міні-розділ та має свою прецікаву назву. Такий поділ на історії сподобається багатьом читачам, враховуючи немаленький загальний обсяг казки. Адже 80 сторінок за один зимовий вечір батьки навряд прочитають своїм принцесам, а принцеси навряд так довго втримають увагу та збережуть сили сміятися до самісінької крапки (хоча крапки в цій історії не буде 😉 ).
Мушу завважити, що прикрість трапилась також і з самим текстом, точніше його українським перекладом. На жаль, він рясніє росіянізмами та кальками й потребує дбайливого літературного редактора. Сподіваюся, це не завадить читачам отримати задоволення від фірмового гумору Кузька Кузякіна та Євгенії Доброви й кумедних ілюстрацій художниці Інни Черняк, а видавців змусить переглянути рівень підготовки текстів до друку.
