Я прочитав цікаву книжку «Сім нескладух Говорухи». Її написала Саша Кочубей. Цікаво, чого це тезка не підписалася повним ім’ям? Це повість про одного хлопчика Андрія (Андроїда), якому однокласниця Єва наворожила 7 нескладух, і вони починають збуватися. Із ним починають траплятися приємні й антиприємні пригоди. Хлопець думав, що він нижчий, ніж Єва, але наприкінці з’ясувалося, що вони однакового зросту, і це стало для нього восьмим чудом світу.

«Та, якщо чесно, я залишив Барбі не через це. Самі подумайте, якому хлопчику потрібна та рожева довгокоса прикрість у блискітках? Не віддав я ляльку, бо знав: поки в мене мамина Барбі, Іванка приходитиме в гості»

Скажу вам чесно, книжка якраз на 10-13 років. Я дізнався багато цікавого: що таке «демократична держава», хто такий «вегетаріанець», «йог». Тут багато ржачних моментів. Мені дуже сподобався дідусь Андроїда: тим, що він завжди потурав онуку, робив те, що той хоче. Історія у книжці схожа на моє повсякденне життя. Мене теж карають за погані слова і поведінку, позбавляючи комп’ютерних ігор. І дівчата в нашому класі також бувають капосні. У книжці дуже прикольні малюнки – начебто я сам їх малював.

Я не міг відірватися від «Семи нескладух Говорухи». Така цікава книжка, що прочитав я її за один день. І ще цікаво, як далі дружили Андроїд із Євою, чи вони ще сперечалися. Було б добре, якби авторка написала про Андроїда цілу серію книжок. А то про дівчат є, а про хлопців – ні.

Я прочитав дуже цікаву книжку «Старий будинок» Олександри Дорожовець, вона – переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку!».

Не сподобалося у книжці дивне ім’я білки – Параскева. Я не знав, куди ставити наголос. А ще її шепелявість стомлює, коли читаєш. Треба весь час зупиняти читання, щоб зрозуміти, що вона каже.

Одного разу до зачарованого будинку зайшла дівчинка Софійка. А в тому будинку жила Чорна Пані, яка зачаклувала дівчинку, аби та не могла вийти за паркан. І тут почалися її пригоди… Все закінчилося добре, але треба запам’ятати: у старі будинки й до незнайомців підходити небезпечно. Можна втрапити в халепу.

У книжці цікава думка про те, що у старих речах водяться старі духи. Описи природи та духів яскраві. Одразу їх уявляєш. Коли я читав цю книжку, мені здавалося, що ці тіні гуляють десь біля мене. Їх можна перероджувати, точніше – ремонтувати речі.

Коли стежиш за пригодами дівчинки, важко відірватися від читання.

До речі, у цій книжці дуже смішні картинки.

Не сподобалося у книжці дивне ім’я білки – Параскева. Я не знав, куди ставити наголос. А ще її шепелявість стомлює, коли читаєш. Треба весь час зупиняти читання, щоб зрозуміти, що вона каже.

Я рекомендую вам прочитати цю гарну книжку, тому що в ній захована дуже велика фантазія.