Пухнаста тероборона захищає Україну
Кожна війна має своїх героїв, чиєю мужністю і кмітливістю захоплюються, вчинки наслідують, а історії про них закарбовуються в народній пам’яті і передаються наступним поколінням як легенди. Серед таких героїв є не лише військові, які боронять свою землю. Подекуди це звичайні українці, цивільні люди, а інколи навіть тварини. Проте не всім звірам пощастило бути відомим, як собакам Патрону, Ніколь чи іншим чотирилапим. Але ж, по правді, історії про пухнастиків-рятівників не поодинокі, варто лише придивитися до братів наших менших і записати побачене.
«Відігнали клятих орків від нашої Витівки, немає вже їх тут і близько. А скоро й з усієї України їх проженуть. Усе буде добре, маленький…»
Певно, так і зробив Іван Андрусяк у перші тижні війни, придивившись до свого пухнастого літературного героя – морського свина Жерара. У результаті маємо казкову версію оборони одного з сіл на Київщині, в якій не обійшлося без зграйки тварин і парочки птахів.
Сюжет книжки розгортається на початку війни, ранньою весною, коли «орки дісталися до Витівки». Першими їх помічають тамтешні тварини, Жерар та коти Тимко і Семен, які були тут-таки на дачі з господарями. Спершу звірі хотіли попередити чоловіків на блок-посту про небезпеку – але як, люди ж не розуміють звірячої мови!? Тож звірі розробили план і вирішили самотужки затримати ворогів із Московії. Забігаючи наперед скажу, що план виявився вдалим. Прикро лише, що люди так і не здогадалися, хто ж так накапостив оркам, що ті мало не самоліквідувалися.
Компанійка тварин, які взялися затримати кілька ворожих танків, є уособленням нас, людей. Заради спільної мети об’єднались усі, навіть ті, хто за інших умов були би ворогами, як то коти і миші. Поки мишача тероборона перегризала всілякі дроти і кабелі всередині танків, коти Семен і Тимко зафарбовували ворожу оптику, використовуючи свої хвости замість пензликів.
Іван Андрусяк в притаманній йому манері і з упізнаваним гумором розповідає про характерні риси орків, їхні звички та цінності. Вороги постають недолугими й боягузливими, автор висміює їх жадобу до наживи та міцних напоїв. Ілюстрації Анни Майти підкреслюють гумор Івана та любов до тварин.
Попри весь біль і трагізм війни книжка Івана Андрусяка викликає посмішку. Письменник зміг розповісти про події перших днів повномасштабного вторгнення, не травмуючи, легко і з надією на Перемогу. Адже якщо навіть найменші тваринки стають пліч-о-пліч з людьми, якщо природа на нашому боці, то Світло неодмінно переможе, а орки втечуть до своєї дрімучої Московії.
