Царство звірів і птахів
Щороку вересень приводить до навчання тисячі нових школярів. Переживаючи разом із першокласниками цю урочисту подію, дорослі прагнуть подарувати малюкам щось на згадку, що водночас стане їм у пригоді й запам’ятається. Чи може бути щось краще за книжку? Здавалося б, із таким подарунком усе просто! Та, як знає кожен, хто хоч раз намагався обрати книжку на полицях із сучасними виданнями для дітей, це завдання не з легких. Коли немає часу та натхнення розбиратися у різноманітті дитячої літератури, на допомогу тим, хто не читає БараБуки, може прийти перевірена часом класика. Утім, як показав огляд перевидань «Кобзаря», і з цим варто бути обережним.
Обираючи твір класичної літератури для сучасної дитини, треба звертати увагу на кілька речей. Загалом зміст класичних творів перевірений десятиліттями і зазвичай видавці в нього не втручаються (окрім так званої «адаптованої класики», яку можуть «переписати» чи скоротити), тож щодо вікової невідповідності чи ймовірності травмувати малечу описаними ситуаціями не варто надто перейматися. Однак слід проглянути, чи є в книжці незнайома лексика і, якщо є, чи пояснена вона у примітках. У випадку збірників малих літературних форм бажано ознайомитися також зі списком творів, що увійшли до конкретного видання, оскільки упорядники можуть добирати оповідання, казки чи поезії згідно з власними вподобаннями. Найбільше уваги все ж варто зосередити на оформленні, адже для маленького читача художній супровід грає неабияку роль у сприйнятті тексту.
«– Ти, погане та нікчемне море! Ти, безглузда темна сило! Ти, ненажерна безодне! Ти, нікчемне, непотрібне, некрасиве море! Як ти сміло порушити мою хату, забрати мої яйця! Та я тебе до суду потягну, я тобі на весь світ сорому нароблю, я тобі не дам спокою ні вдень ні вночі, поки мені не вернеш усього, що в мене забрало.
А море все хлюп-хлюп, хлюп-хлюп, хлюп-хлюп.»
Хорошим прикладом подарункового видання може стати збірка казок Івана Франка «Коли ще звірі говорили», що з’явилася наприкінці літа у видавництві «АВІАЗ». З обкладинки, ніжно притискаючи до грудей качечку, на читача замріяно дивиться добре знайомий нам Лис Микита, наче припрошуючи зазирнути всередину. Оформлення книжки загалом добре поєднується з текстом. На тонованих, наче ще часів Франка, сторінках розмістилися набрані зручною до читання гарнітурою казки про звірят, в яких автор наполегливо радить шукати людські вади. Супроводжують оповідь майстерні ілюстрації Я. Кернер-Вернер. Схоже, художниця мала велике задоволення, працюючи над цим виданням: деякі малюнки хочеться довго розглядати, знаходячи нові й нові деталі.
Варто зауважити, що до видання потрапили не всі твори, які Франко опублікував у збірці з аналогічною назвою: із двадцяти казок у книжці можна знайти трохи більше половини. Бракує і післямови «Байка про байку», в якій автор на простих прикладах пояснює дітям основи та причини появи жанру казки про тварин: «Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством, з вашою захланністю, з усіми вашими звірячими примхами та забагами. Адже ж я навмисне даю їм ваші рухи, ваші думки, ваші слова, щоб ви якнайкраще зрозуміли – не їх, а себе самих!» Утім, казок, наявних у книжці, цілком достатньо для передбаченого шкільною програмою початкового ознайомлення з творчістю Івана Яковича. А ілюстрації, що їх супроводжують, зроблять читання ще більш приємним.
Доброго дня, підкажіть, будь ласка, який розмір має це видання?
Ви написали, що до збірки залучили тільки половину казок з циклу “Коли ще звірі говорили” Франка, а чи скорочували при цьому ще і текст казок у порівнянні з оригіналом?