Антось, Жука, Роза та інші пухнасті безхатьки

Автор: Анастасія Музиченко


Усі актуальні та важливі теми, які висуваються на перший план у соціумі, не лишаються непоміченими письменниками і рано чи пізно з’являються в дитячих книжках. Так було з темою війни, яка увірвалася в життя тисяч сімей, темою інклюзії, яку поступово запроваджують в освіті та побуті.

Схоже, ще однією соціально важливою темою, яка набирає обертів у дитячій літературі, є тема безпритульних тварин і свідомого ставлення до братів наших менших. Ця тема не нова, вона й раніше зринала в дитячих книжках.

На початку цього року з’явилися три новинки про волохатих безхатьків, тож БараБука вирішила пригадати деякі інші видання, які порушували тему безпритульних тварин у попередні роки.

Читайте також: Про «мирильне» печиво, геніїв, музеї та відьом

Пригоди голубого папуги

Леся Воронина. Пригоди голубого папуги / Ілюстрації Катерини Штанко. – Київ: Знання, 2018. – 56 с.

Леся Воронина. Пригоди голубого папуги / Ілюстрації Катерини Штанко. – Київ: Знання, 2018. – 56 с.

Про пригоди голубого папуги Антося письменниця Леся Воронина написала більше десяти років тому. Відтоді історія перевидавалась у збірці «Хлюсь та інші» й 2018 року вийшла під новою обкладинкою з однойменною назвою. Від часу першої появи книжки актуальність теми безпритульних тварин лише загострилася. Та попри це більше людей (зокрема й волонтерів) почали звертати на неї увагу, а отже відповідальніше ставитися до вибору домашньої тваринки та брати тварин із притулків.

В оповіданні «Пригоди голубого папуги» Антось летить із дому, тікаючи від небезпечного сусідства з котом Чаком, який приблудився до їхньої з хазяйкою домівки. Та опинившись на волі, Антось зустрічає інших безпритульних тварин, які ще більше потерпали від жорстокого ставлення своїх господарів: «Усі ми постраждали через людей. Кожного з нас ще маленькими люди взяли до себе жити, кожен полюбив свого господаря… А потім, коли ми людям набридли, нас прогнали або просто «забули» перевезти на нову квартиру…»

Своїм оповіданням Леся Воронина змушує читачів замислитися про відповідальність, яку беруть на себе господарі тваринки, адже взяти в родину собачку, котика або хом’яка – це не лише проводити з ним час, а й годувати, лікувати, піклуватися про улюбленця.

Історія, яку розповіла Жука

Грася Олійко. Історія, яку розповіла Жука. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020 – 36 с.

На початку року художниця Грася Олійко потішила читачів новим пікчербуком про двох безпритульних песиків, Жуку та Сіріуса. Для ілюстрування власної книжки-картинки Грася використала вже знайому за книжкою «Мамонт» Ольги Купріян техніку колажу. Об’ємні аплікації з використанням зіжмаканого і порваного паперу не просто гармонійно доповнюють текст – завдяки їм художниця передала багато важливих деталей та вдало зобразила емоції головних героїв.

«Історія, яку розповіла Жука» – це оповідання про двох безпритульних песиків, яким дуже пощастило знайти своїх людей. Грася не з чуток знає про такі історії, і тому їй досить точно вдалося показати світ очима тварин. Про пригоди песиків читачі дізнаються від одного з головних героїв, а саме песикині Жуки. Виявляється, дивитися на світ очима собаки досить незвично: якісь речі виглядають геть несподівано і навіть смішно, як-от прибирання собачих какуль, а деякі небезпечно і дуже страшно.

Своєю історією і власним прикладом Грася Олійко звертає увагу на проблему, яка досі актуальна для нашого суспільства, а саме – проблему безпритульних тварин. Книжка безперечно сприятиме вихованню свідомого та відповідального ставлення до братів наших менших, а отже більше тварин матимуть шанс знайти своїх людей.

Маєчка

Юлія Лактіонова. Маєчка / Ілюстрації Поліни Дорошенко. – Київ: Nebo BookLab Publishing, 2019. – 32 с.

Ще одну історію про собачку, яка знайшла своїх людей, написала Юлія Лактіонова. Це вже третє перевидання книжки, що свідчить про актуальність проблеми і високу якість видання. «Маєчка» – це книжка-картинка, в основі якої реальні тварини та небайдужі люди. Ближче познайомитися з героями книжки можна на сайті, де є світлини справжніх котів і собак, які опинилися у скрутному становищі і яким пощастило бути врятованими. Разом із історією Маєчки читачі отримують набір листівок, створений відомою художницею Поліною Дорошенко. Художниці пречудово вдалося передати настрій та особливості всіх хвостатих персонажів історії, кожен із яких має свою історію, свій характер і неповторну зовнішність.

Цуценятком Маєчку рятує з-під коліс любляче подружжя і забирає у свій дім, де вже мешкають інші тварини. Читачі дізнаються, як жилося знайді у цій незвичайній родині, як Маєчка дорослішала і переймала знання та навички від досвідченіших собак, а також як знайшла справжнього друга. «Маєчка» – це історія про любов, відповідальність, доброту та родину, якої бракує всім безпритульним тваринам і якою може стати ваша родина, якщо впустить у неї бодай одну знедолену «маєчку».

Мені не потрібен собака

Таїс Золотковська. Мені не потрібен собака / Ілюстрації Юлії Вус. – Харків: Ранок, 2020. – 64с.

Ще одна історія про долю безпритульного собаки вийшла у видавництві «Ранок». Таїс Золотковська розповідає про хлопчика Макса, який опинився у непростих для дитини обставинах – він із родиною переїхав до села. Замість звичних міських пейзажів на хлопчика чекали непізнані простори з садом, городом, висланим каменем подвір’ям і кудлатою гостею. Саме бродяча собака на прізвисько Роза змусила Макса забути про планшет і звернути увагу на значно цікавіші речі. Крізь помилки і наївні вчинки хлопчик пізнає світ довкола. А ще він шукає шляхи, аби здобути довіру Рози. Адже собаку, яка не звикла до людської компанії, або яку одного разу вже зрадили, дуже непросто приручити. Зрештою хлопчикові це вдається. Ранкові прогулянки, турбота й ігри удвох допомогли завоювати довіру тварини. Роза нарешті знаходить собі хазяїна, а Макс – вірну подругу. Ця зворушлива історія про любов і повагу до братів наших менших, адже тільки тому, хто щиро любить, тварина може знову довіряти.

Котохатка

Галина Вдовиченко. Котохатка / Ілюстрації Наталки Гайди. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 40 с.

«Котохатка» – це приквел до трилогії Галини Вдовиченко про 36 і 6 котів. У ньому читачі довідаються про те, як познайомилися, де знайшлися і як потоваришували Клаповух, Жабка-Сиволапка, Круть, Яків, Безжурний Кіт Гарольд Перший і Безжурний Кіт Гарольд Другий. Ця книжка-картинка буде гарним початком для тих читак, які ще не знайомі з усіма героями «36 і 6 котів», а для тих котофанатів, які вже знайомі, – можливістю повернутися в часі та дізнатися, з чого все починалося.

Формат книжки-картинки свідчить про те, що видання чудово підійде для дошкільнят та молодших школярів, а коли ці читачики опанують навичку самостійного читання, вони зможуть відкрити для себе решту трилогії про котів-компаньйонів і котів-детективів.

Це історія про шість безпритульних кошенят, які не нявчать і скиглять, а будують собі будиночок зі снігу, прикрашають його та бавляться на засніженому подвір’ї. Вижити посеред зими малим безхатченкам допомагає продавчиня, яка підгодовує кошенят сметаною. Цим прикладом письменниця демонструє, як кожен може піклуватися про тих тварин, які опинилися на вулиці, тим паче в холодні пори року.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар