Чотири невеличкі картонні книжечки, в кожної з яких – своє призначення. Для купання й ігор на руках, для масажів усього тіла й окремо пальчиків.
Говоримо «молодіжна проза» – чуємо «Ірена Карпа».
«Зоряна електричка» – текст, дивовижно насичений пригодами. За найкращими зразками дорослої літератури, він має одразу кілька сюжетних ліній, які перетинаються часто в дуже несподіваних місцях, і кожна з них могла б бути канвою для окремої повісті.
Цей формат мав би приваблювати дошкільнят, які, не вміючи читати, люблять розглядати у книжках малюнки та переказувати книжку.
Враження від «Не зовсім казок» склалося неоднозначне – хоча, можливо, таким і має бути творчий експеримент.
У садочок у групу чотирирічок двічі на місяць приходить бібліотекар.
Художниця Ганна Осадко експериментує з керамікою і створює ангелів перемоги, а невдовзі вийдуть її прозові книжки для дітей. Про це все – в розмові з БараБукою.
