Втеча за шпалери: булінг у сучасній підлітковій літературі

Автор: Ольга Купріян


Фокус-тема цього року в літературі для підлітків – булінг. Художній світ у цьому випадку справді стає «дзеркалом» проблемного питання, адже в Україні тепер украй невтішна статистика щодо знущань у школі. Згідно з дослідженням «Юнісеф», 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою цькування впродовж останніх трьох місяців. 24% дітей стали жертвами булінгу, і 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. ВООЗ демонструє сумнішу картину: Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн по відсотку жертв булінгу серед 15-ти річних (9% дівчат та 11% хлопців), тоді як за кількістю переслідувачів серед 15-тирічних країна займає 7 місце (11% та 20%) відповідно.

З огляду на сумні реалії ще на початку жовтня Верховна Рада України схвалила законопроект №8584, який визначає поняття булінгу і встановлює адміністративну відповідальність за нього. До закону «Про освіту» планують ввести тлумачення «булінгу» як «морального, або фізичного насильства, агресії, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення». Також із 1 січня 2019 року в Україні запрацює інститут Освітнього омбудсмена, який захищатиме права учнів, студентів, освітян і науковців, повідомляє МОН.

Поступово й автори сучасної української літератури стали відгукуватися на запити аудиторії. Цькування в середовищі однолітків, булінг із боку вчителів, знущання на ґрунті зовнішності, характеру – такими теми книжок для підлітків відзначила БараБука у 2018 році.

Смертельні ігри

«Сіль для моря, або Білий кит», Анастасія Нікуліна, Віват, 2017

Одна з центральних проблем повісті «Сіль для моря, або Білий кит» Анастасії Нікуліної – цькування в середовищі ровесників. Життя Лізи могло б бути принаймні нормальним, якби не нові однокласники. Після тяжкого душевного потрясіння (випадкова смерть однокласниці, Ліза зняла це на відео) батьки продають усе й перевозять Лізу до моря.

На новому місці життя не клеїться, втрачається порозуміння з батьками, але найгірше – це однокласники в новій школі, які цькують новеньку. Авторка в цьому випадку психологічно правдиво описала зародження булінгу: нова людина у вже сформованому колективі, вразливий душевний стан, низька самооцінка жертви і формальний привід для знущання – «зайва» вага Лізи.

Булінг набирає загрозливих масштабів: переслідування у школі, на вулиці, в соцмережах. Образливі слова, штовхання, фізичне й моральне приниження, кібербулінг – Нікуліна описала максимальну кількість способів знущань. Життя Лізи й справді стає нестерпним, аж тут трапляється тематична спільнота для тих, кому набридло терпіти. Дівчина підписується на одну з численних «груп смерті», де її знаходить новий онлайн-знайомий із ніком Білий Кит. Алюзія вгадується надто легко: Кит – один із тих маніяків, які доводять дітей до смерті.

Читати про книжку детальніше: Вихід в іншому місці.

У книжці детально описано механізм, завдяки якому кіберзлочинці втираються в довіру до емоційно нестабільних підлітків. Він «усе розуміє», він аж надто ідеальний, він кохає до нестями й усе одно не хоче жити. Він пропонує накласти на руки разом, але не пропонує пройтися за руки по головній алеї. Прочитавши історію Лізи, багато дітей мають замислитися про безпеку інтернет-знайомств.

Утім, намагаючись зробити всіх хорошими або принаймні не однозначно поганими, Анастасія Нікуліна пожертвувала правдоподібністю у змалюванні однокласників Лізи (її переслідувачів). Компанія, що знущається з дівчини, прочитавши (без дозволу, ясна річ) листування з Китом і домовленості накласти на себе руки, відразу «виправляється». Підлітки пробують зупинити Лізу, а пізніше приходять навідати в лікарню й за якийсь час навіть отримують прощення. А в найсвіжішій книжці письменниці «Зграя» їх уже можна помітити всіх разом у дружньому колі на екскурсії у Львові. Малоймовірно, хоча давати всім підліткам шанс на виправлення помилок – хороша стратегія.

Суспільство без надії

«Mox nox», Таня Малярчук, ВСЛ, 2018

Головну героїню книжки Тані Малярчук «Mox nox» цькують за сумнів. Малярчук написала історію про постапокаліптичний світ, у якому головують кажани (самоназва – птеропуси). Люди вимерли (читачі залишаються з питанням «чому?»), їжі обмаль, серед кажанів передаються легенди про кажанячий рай – мангрові лісі з надзвичайними плодами манго. Шматочок манго, як реліквію, оберігають старшини. Щоправда, нікому цих «реліквій» бачити не дозволено. Як і не дозволено читати, сумніватися, запитувати про свою історію. Ті, хто сумнівається, стають вигнанцями, бо зазіхають на святая святих – уявлення птеропусів про себе самих, свою значущість у світі, суспільний порядок, будову світу.

Юна птеропуска Тереза – здібна учениця з бездоганною репутацією, якщо не враховувати того, що її батьки розійшлися, а тітка досі не вийшла заміж. Із Терезою відбуваються всі ті трансформації, які бувають у людей у підлітковому віці: перша закоханість, недовіра до авторитетів, пошуки правди, бунт. Однокласники знущаються з Терези через її зухвалість – посміти суперечити вчителям! – і щирість у вияві симпатії. Тереза закохується й переживає найбільше приниження в житті, моральне й фізичне знущання, відтак знаходить справжнього друга, однак він – із нижчої касти миш-пергачів, і дружити з ним заборонено. Тут важливий момент, який Таня Малярчук передала тонко й без моралізаторства: її героїня не завжди чинить правильно, вона помиляється, як і всі. На загальному зібранні кажанка відрікається від свого друга, бо сила сорому, нав’язаного стереотипами, переважує дружню симпатію (уважні читачі тут і в інших місцях матимуть багато радості впізнавання – Малярчук і в своїй дитячій книжці щедра на алюзії).

Читайте також про цю книжку в рецензії: Книжка із вдалою ідеєю.

Таня Малярчук описує булінг із різних боків: щодо тих, хто мислить інакше, й щодо тих, хто нижчий за статусом. Цькування Терези припиняється лише тоді, коли все заходить надто далеко і проливається кров. Проте припинити знущання з нижчих за кастою миш-пергачів так просто не вдається, їхня кров «не така цінна», як у птеропусів.

Фінал правдивий, проте не надто оптимістичний для спільноти птеропусів: Тереза так і не «вливається в колектив», не стає «своєю», перед нею не вибачаються. Вона залишається собою, просто стає дорослою й більше не потребує чужого схвалення. Правда й закон на її боці, а завдяки розуму й допитливості кажанка досягає вищого статусу, тож знущання її більше не діймають. Пізніше Тереза все ж покидає спільноту, яка служить брехні й понад усе боїться правди. У мить, коли кажанка зустрічає старого друга й отримує прощення, читачі віддаються катарсису та мріям про щасливий фінал принаймні для цих двох.

Булінг, організований учителькою

«Пампуха», Алевтіна Шавлач, ВЦ «Академія», 2018

За пишні форми цькують і Ганю – героїню повісті Алевтіни Шавлач «Пампуха». Причому, що важливо у світлі останніх новин у реальних українських школах, дає поштовх булінгу шкільна вчителька. Схиблена на здоровому харчуванні, класна керівниця знаходить собі жертву для «шпильок» – одну з учениць. Мама дівчини працює в пекарні, тож Ганя часто приносить у школу смачну випічку. Знущання доходить до тієї межі, що з подачі вчительки Ганю прозивають «Пампухою».

Алевтіна Шавлач порушує вкрай важливі теми: 1) цькування дітей дорослими, 2) те, як чужі слова, навіть нічим не підкріплені, формують самооцінку в підлітків, 3) харчові розлади на ґрунті низької самооцінки, 4) розрив у комунікації між поколіннями, 5) не ті друзі й кохані. І це далеко не повний список.

Який вихід для Гані пропонує Алевтіна Шавлач? Героїня «Пампухи» проходить усі стадії страждань, із розпачу приєднується до поганої компанії, проте вчасно з неї виходить. Мама дівчини, усвідомивши проблему, звільняється з однієї з робіт, щоб присвячувати доньці більше часу. Авторка також описала модель токсичних стосунків і показала один зі способів виходу з них.

Однокласники Гані не міняються, проте змінюється класна керівничка – і все помалу налагоджується. Тут важливо те, що атмосферу в класі багато в чому формують дорослі: якщо вони мають авторитет і вміють припинити булінг, їхнє місце – у школі. Якщо ж вони самі створюють конфліктні ситуації або не вміють їх припинити – їх варто звільняти, як вийшло з Майєю Михайлівною. Сама Ганя йде до одужання шляхом психотерапії, спочатку вирішує питання харчових розладів і самооцінки, а вже тоді змінює себе. Друзі й коханий знаходяться вже в нових колективах. І цей варіант видається правдоподібнішим, ніж прощення в «Солі для моря».

Вихід в іншій реальності

«Шпалереон», Олена Колінько, Фонтан казок, 2018

Усі проблеми вирішуються за шпалерами. Такий висновок відчитується з повістини Олени Колінько «Шпалереон», що вийшла в серії «Книжка про мене» видавництва «Фонтан казок». Цю чарівну повість для молодшого шкільного віку можна було б і не вносити в цей огляд, якби одного з її другорядних персонажів не цькували у школі.

Женя на прізвисько «Бубня» мучиться і вдома, й у школі. Удома він недоїдає і постійно боїться батьківського гніву. У школі з хлопчика знущаються однокласники. Зав’язка «Шпалереона» починається з того, що ніхто з «Бубнею» не хоче чергувати. Проте Олена Колінько вирішує не обмежуватися темою булінгу в молодшій школі, а натомість вирішує помістити своїх персонажів у чарівний світ за шпалерами (де, якщо пам’ятаєте, живуть іще й нямлики Лесі Ворониної).

На новісінькі класні шпалери під час прибирання вилилося відро води, внаслідок чого відкривається чарівний портал у країну Шпалереон. За законами жанру діти, які стали причиною руйнування цілої країни, мусять рятувати чарівний світ від загибелі. За пригодами й описами принад Шпалереона лінія булінгу відсувається на задній план і знову з’являється аж по поверненні до реального світу. Проте… тепер Бубню вже захищають ті ж таки однокласники, які не дуже хотіли з ним чергувати.

Усе було б добре й виправдано, якби для такої поведінки однокласників були передумови. Приміром, Женя Бубня вчинив щось героїчне в чарівному світі, тим самим усіх врятував і став героєм. Утім, практично всі героїчні вчинки у «Шпалереоні» – дії розумника Артура: це він пригадав рецепт паперу, що врятував цілий світ, він же потім захистив Бубню від нападів Батуренка і загалом саме цей хлопчина тягне на головного героя книжки. Єдиний учинок Жені у Шпалереоні, від якого всі були в захваті, – він обхитрив носорога! Однак пізніше Бубня мало не вбив усіх разом, свавільно викинувши шматок дорогоцінного паперу.

Хлопчик просто захотів лишитися у вигаданому світі, де його ніхто не ображає. Психологічно це міг би бути дуже сильний момент, якби йому присвятити більше місця в тексті. Дитина, якої ніхто не любить, не хоче в реальний світ, мріє залишитися у вигаданому. Дарма, що цей вигаданий світ разом із усіма його мешканцями загине через його ж нерозумний вчинок. Прикро, але потенціал цієї сцени авторка так і не використала. Женя робить дурницю, але дивовижним чином цей учинок ніяк не впливає на його життя. Більше того, всі чомусь починають його захищати. Начебто після повернення з-за шпалер у дітей з’явилася кнопка «Вимкнути булінг». Але хіба так буває?

Очевидно, що тему булінгу в підлітковій літературі автори лише намацують. Підліткова література перестала бути млявою і безконфліктною. У ній багато подій і переживань, персонажі рухаються від пригод у вигаданих світах до цілком конкретних переживань у реальності. Автори нарешті наважуються говорити на гострі теми, з якими щодня стикаються тисячі підлітків. Якою ж буде література для підлітків у 2019 році? Уже скоро дізнаємося.

Корисні лінки на тему булінгу у школах – для батьків і вчителів:

Булінг – важлива проблема для дітей в Україні. ЮНІСЕФ розпочинає кампанію проти булінгу

Лілія Гриневич: Навчання без страху. Як попередити булінг у школі

Український інститут дослідження екстремізму. Стоп шкільний терор. Як зупинити дитяче насилля? Дослідження інституту

Корисні посилання щодо теми антибулінгу

Проект Юнісефу stopbullying.com.ua

Тут можна безплатно пройти курс від EdEra-Studena: Inc Недискримінаційний підхід у навчанні

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар