На порозі математики

Автор: Анна Третяк


Ірина СОНЕЧКО. Вчимося рахувати. – Харків: ТОВ Видавництво «Ранок», 2013. – 10 с.

Лічилка [Ілюстрації Аґрафки]. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014. – 24 с.

Джон БАТЛЕР. Поки ти спиш… – Харків: Прінт-Сервіс [Mikko], 2012. – 32 с.
треба, я відсканую обкладинку)

Джон БАТЛЕР. Невгамовне мишеня. – Харків: Прінт-Сервіс [Mikko], 2012. – 32 с.

На запитання «Коли починати вивчати цифри з малюком?» нема єдиної відповіді. І це не дивно, адже всі дітки різні: хтось у півтора рочки вже залюбки повторює нескладні віршики, а хтось до трьох ще й розмовляти не почав. Та коли б не настав час вашому малюку дізнатися про цифри, вам неодмінно стануть у пригоді книжки-лічилки, тож огляньмо кілька з них.

00

1Більшості дітей навчання найлегше дається тоді, коли матеріал викладено у віршованій формі, тому батькам зовсім юних «математиків» я раджу звернути увагу на видання «Вчимося рахувати» й «Лічилку». Перша книжечка, опублікована видавництвом «Ранок», загалом отримує ті ж коментарі, що й інша їхня продукція. До плюсів цього видання можна зарахувати хороший, цупкий картон, зручний формат, закруглені краї книжечки та виступи-ярлички, які не лише допомагають малюкам гортати сторінки, а й показують графічне зображення цифри, про яку йдеться на сторінці. Нескладні віршики використовують доступну дитині лексику й за допомогою рими вчать малят рахувати до п’яти. Втім, не обійшлося й без незначних вад: зокрема, можна зауважити доволі прості ілюстрації та римування на кшталт «п’ять – рахувать», яке вказує на перекладний характер тексту. Однак загалом ця книжечка цілком може стати першим помічником на шляху до математики.

2«Лічилка» від «Навчальної книги – Богдан» із першого ж погляду привертає до себе увагу завдяки ілюстраціям творчої майстерні «Аґрафка». Сучасні силуетні зображення можуть викликати подив у любителів традиційної дитячої книжки, проте в моєї доні-трирічки не виникло ніяких запитань щодо цих картинок. Книжка видана на добротному, міцному картоні, з безпечними округлими кутиками. Ілюстрації чудово доповнюють віршову тканину: дві великі цифри на розгортці, кожну супроводжує відповідна кількість предметів (наприклад, «Три-чотири – вийшли звірі»: зображено три білочки й чотири зайчики), тобто нескладно буде пояснити дитині зв’язок між кількістю та графічним її відповідником-цифрою. На розгортках із текстом зображення вже утворюють квест із пошуку тих же трьох білок і чотирьох зайців, що також тішить у контексті навчання-гри. Однак це ж сповільнює ритм читання і частково руйнує логіку вірша-лічилки: розбитий на 20 сторінок короткий віршик перестає існувати як цілісний текст. Можливо, не завадило б на останній сторінці продублювати поезію, цього разу повністю. Єдине, що в контексті «Лічилки» викликає мій щирий подив, так це те, що видавці «забули» вказати авторство вірша, – кілька разів ретельно оглянувши книжку вздовж і впоперек, я не знайшла жодної згадки про Наталю Забілу.

4Перекладне видання книжки Джона Батлера «Поки ти спиш» пропонує читачу рахувати різних тварин та розказує, що роблять звірята, доки діти сплять. Такий сюжет робить твір ледь не ідеальним для читання перед сном. До ілюстрацій немає зауважень: вони великі, добре деталізовані, але не перевантажені зайвими дрібницями, виконані в природній гамі кольорів. Шрифт також хороший, чіткий і достатньо великий для тих діток, які готові вчитися читати самостійно. Однак без кількох зауважень до роботи коректора все ж не обійшлося. Зокрема, замість «ти вже в постільці» краще писати «ти вже в ліжечку», а прикметник «пустотливий» не варто використовувати двічі, бо в такому невеличкому тексті його повторна поява видається трохи незграбною. Попри це, книжка справді заслуговує на високу оцінку.

3Ще одне видання від цього ж автора має назву «Невгамовне мишеня» і вчить дітей, що вже знають цифри від одного до десяти, зворотного відліку. І знову ми бачимо простенький сюжет: маленьке мишенятко, що десятим забігло до печери, по одному виштовхує звідти інших тваринок, допоки не лишається саме-самісіньке. Текст м’яко спонукає дитину повторити цифри у зворотному порядку, а щоб із цим не виникло проблем, кожен уривок супроводжується зображенням печери та її мешканців, яких можна перерахувати. Коментарі загалом аналогічні попередній книжці: ілюстрації чудові, а основні зауваження, як і до інших видань від «Mikko», стосуються літературної корекції українського тексту – цей аспект їхніх книжок потребує вдосконалення.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: