11+

Шпигунки на київських дорогах

Ольга Купріян

Наталія ДОВГОПОЛ. Шпигунки з притулку «Артеміда». – Харків: Віват, 2019. – 304 с.
Уподобань: 3

Якби ми оновлювали огляд підліткових книжок, готових до екранізації, я би першим ділом додала туди книжку «Шпигунки з притулку “Артеміда”» Наталії Довгопол. Динамічна, пригодницька, насичена деталями – як історичними, так і чуттєвими – шпигунська новинка від видавництва «Віват» так і проситься в екранізацію.

««– Вітаю в “Артеміді”, – сказав гер Фрідріх, усміхаючись собі під ніс. – Тобі ще навіть нема вісімнадцяти, а ти вже більше не учениця. Бачиш, я дотримав обіцянку. Відпочивай, доки підшукаю для тебе нову місію…
– А дівчата? – налякано запитала Аня.
– Що тобі до дівчат? Ви ж терпіти одна одну не можете…
– Але ми команда…»

Чотири харизматичні шпигунки – чотири вихованки таємного притулку «Артеміда» – одна однієї красивіша й талановитіша. Японка Амелі, гречанка Мірто, американка Глорія та українка з дивним іменем Поль. Ясна річ, це все псевдоніми, адже у шпигунській справі багато таємниць. Основна ж таємниця – походження героїнь і їхні «особисті демони». Чому Аня бере собі чоловіче ім’я Поль? Чому вона збентежена, зустрівши на київській вулиці жандарма з таким самим іменем? Чому вона так часто перевдягається у хлопця? Чому її, єдину з усіх артемід, узяли в притулок попри правила? Усі ці запитання постають перед нами вже на перших сторінках повісті.

Наталія Довгопол вплітає в популярний пригодницький сюжет про шпигунок (які, втім, іще тільки навчаються цій важливій справі!) соціальну проблематику – від сирітства і всиновлення до розбещення малолітніх у християнських притулках. Головна героїня – донька київської балерини, яка мала великий талант, однак завагітніла й залишила собі дитину, на відміну від багатьох її колежанок по сцені. Через це Аня і її мама живуть у бідності, що і штовхає маму на радикальний крок – віддати дівчинку у притулок для обдарованих дітей, сфальсифікувавши документи про її смерть. Дівчинка й справді обдарована – крім таланту до балету, який вона успадкувала від мами, вона ще й уміє перевтілюватися в непримітну сіру мишку, об’єднувати людей і робити дивовижні акробатичні трюки. Усе це, звісно, їй стане в пригоді під час навчання й виконання місій.

Події розгортаються в чотирьох точках Земної кулі, в багаті й благословенні роки перед Першою світовою війною. 1913 рік. Смірна в Греції, маленьке містечко біля Токіо, столиці Японії, консервативний американський Бостон, і нарешті – Київ напередодні Всеімперської спортивної олімпіади. Наталія Довгопол поєднала вигадані події з реальними, описуючи реальні київські ландшафти, а також міський побут у різних його проявах – фривольні кафешантани, підпільні борделі, старовинні вулиці, щойно заселений Труханів острів, початки емансипації.

Ніби готуючись до переходу у сценарій, повість одразу поділена на три частини – навчання у притулку; подорожі в різні країни, батьківщини трьох другорядних героїнь-артемід; а також головна пригода – викриття підпільного борделю в Києві. Маємо і любовну лінію, яка сподобається потенційним глядачам: головна героїня, киянка Аня, і її коханий жандарм Поль, щодо моральних принципів якого авторка змушує нас хвилюватися буквально кілька сторінок (усе ж він надто симпатичний, щоб бути поганцем!).

Попри насичений сюжет, книжка залишає відчуття, ніби дуже багато всього про героїнь авторка приберегла для наступних історій. Читачам явно бракуватиме глибшого занурення в духовний світ дівчат і їхнього друга Поля. Однак БараБука затамовує дух і чекає продовження пригод шпигунок.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар