10 сучасних українських книжок для підлітків, які варто екранізувати

Автор: Ольга Купріян


Останні роки українське кіно помітно активізувалося. Усе частіше у прокат виходять стрічки українського виробництва, помітна частка з них – дитяче й сімейне кіно, деякі – екранізації книжок українських авторів.

БараБука поцікавилася й дізналася, що тепер вигідно знімати саме дитяче кіно. По-перше, зйомки дитячих і сімейних стрічок держава готова покрити практично на 100%. По-друге, діти – вдячні глядачі. По-третє, це робота на майбутнє, адже екранізації – один із найефективніших способів промоції дитячого читання. Сьогодні можна знайти багато крутих, і ще не екранізованих книжок українських авторів. Ми вирішили допомогти продюсерам, які шукають цікаві й адаптивні до екранізації вітчизняні підліткові книжки. Перед вами – десять книжок для підлітків і молоді, які варто хапати поки їх не екранізували закордоном.

«Сім нескладух Говорухи», «Книга рекордів Говорухи»

Авторка: Саша Кочубей, видавництво «Фонтан казок»

Жанр: комедія, сиквел, сімейне кіно

Саші Кочубей із першого разу вдалося завоювати як прихильність критиків, так і любов читачів. Її дилогія про Андрія Говоруху – вдалий приклад реалістичної комедії із життя молодших підлітків. Ідеться тут і про школу, і про сімейні стосунки, і про любов – усе з гумором і від першої особи. Якщо шукати вдалих зразків екранізацій, найперше згадуються сиквел «Щоденники слабака», однак знову ж таки – з поправкою на наші реалії, в яких українські діти зможуть упізнавати себе.

Привабливість книжок Саші Кочубей також і в тому, що потенційно це – сімейне кіно з продовженням. Історії проілюструвала сама письменниця, ці комікси можуть відіграти у стрічці роль мультиплікаційних вкраплень.

«Місто Тіней»

Авторка: Мія Марченко, видавництво «Фонтан казок»

Жанр: фентезі, казка, різдвяне кіно, сімейне кіно

Аби зірвати джекпот і влучити в якнайширшу аудиторію, варто екранізувати роман Мії Марченко «Місто Тіней». Уже на етапі рукопису цей твір зібрав жменьку премій, а вже по виході здобув відзнаку від «Топу БараБуки 2016» за найкращий дебют.

Книжка динамічна, сюжетна й дуже кінематографічна: головні персонажі добре прописані, їхні вчинки вмотивовані, обидві сюжетні лінії (реальна й фентезійна) розгортаються логічно. У реальному світі маємо традиційну історію травмованої дитини: головна героїня, Марти, втратила маму й тепер мусить жити з батьком, із яким у неї немає нічого спільного. У батька – нова дівчина і кредит, важлива робота й незграбні спроби порозумітися з донькою. Від мами в дівчинки залишився тільки порцеляновий янгол, який виявляється не просто іграшкою, а зачарованою істотою.

У фентезійному світі – прокляте Місто Тіней, де вже дванадцять років триває зима й немає анінайменшої надії на сонце чи бодай якесь тепло. Часом місто реальне й місто казкове переплітаються так, що читач до кінця не розуміє: було все з Мартою насправді чи все це – робота бурхливої, ще й травмованої дитячої уяви.

Історія розгортається напередодні Різдва, тож від початку читачі живуть очікуванням чуда. І добра авторка це чудо наприкінці обов’язково подарує. Поступово, крок за кроком, можна витягувати ниточки християнських мотивів, міркувати про суть радості й горя, пригадувати сковородинівську тему про сродну працю. Виходячи з кінозали, глядачі «Міста Тіней» будуть розчулені, заплакані, глибоко зворушені й абсолютно задоволені.

«Крута компанія»

Авторка: Надя Біла, видавничий центр «Академія»

Жанр: молодіжне кіно, романтичне кіно, драма

Якщо вже говорити про брак жанрів, то нам очевидно бракує українського молодіжного кіно (лише в 2018 році з’явився серіал «#Школа», який за браком пропозиції зірвав усі рейтинги). Попередні кілька поколінь виросли здебільшого на американських телесеріалах і молодіжних фільмах, проте реалії двох світів далеко не завжди збігаються. Підліткам потрібне кіно, в якому вони б могли впізнавати себе і свої проблеми, де герої стикатимуться з реаліями, які близькі саме українській молоді. Тож кінопродюсерам варто було б пильніше придивитися до сучасної української прози для молоді, яка бурхливо розвивається й дає відповіді на актуальні питання.

Скажімо, «Крута компанія» Наді Білої показує драму двох молодих людей, які живуть у суспільстві, що живиться стереотипами. Головна героїня Мілка – розумна й амбітна старшокласниця, проте вона також мислить стереотипами. Саме стереотипи заважають їй прийняти кохання до Діми, сина «неблагонадійних» батьків, і розпізнати в ньому чуйного, доброго й світлого хлопця. Звісно, йдеться про перше кохання, перші гіркі досвіди й власні помилки, які герої повинні пройти самостійно. Діма працює в одному зі звичайних міських супермаркетів, цінує брендовий одяг, проте не має великого достатку. Мілка має велику мету й спокушається красивими картинками. Одне слово, це міг би бути дуже життєвий і правдоподібний фільм – психологічне кіно про стосунки, саме те, чого бракує підліткам.

Якби за мотивами дебютної книжки Наді Білої зняти фільм, то його варто було б пожвавити кількома добрими жартами. Бо за жанром це все-таки вийде драма, де наприкінці глядачі ризикують трохи пустити сльозу. І не зайве буде поставити обмеження 16+, оскільки є сексуальні сцени й епізоди з легкими наркотиками.

«Знає тільки Мару»

Авторка: Олена Рижко, видавничий центр «Академія»

Жанр: молодіжне кіно, гостросюжетний фільм

Компанія підлітків, які спускаються під землю в дощовий день із ненадійним провідником – уже непоганий ґрунт для гостросюжетного кіно. Справді, повість Олени Рижко «Знає тільки Мару» (відзнака «Топу БараБуки 2018» за найкращу книжку для підлітків) можна екранізувати з мінімальною адаптацією – напруга, в тому числі й любовна, тут проростає з кожної сторінки. Чи виживуть персонажі Рижко і що «знає тільки Мару», головна героїня повісті? Чому кожен із персонажів вирішує спуститися під землю і що їх там чекає?

Олена Рижко тільки трошки відкриває читачам світ дигерів, правдиво відтворюючи психологію героїв, що опинилися в замкненому просторі. Хтось упадає в істерику, хтось ділиться наболілим із людьми, яких, імовірно, більше ніколи не побачить, хтось хоче близькості тут і тепер, бо невідомо, чи буде ця близькість в інший час – письменниця показує різні моделі поведінки, і це безкінечний простір для акторської гри й відтворення психології персонажів.

«Сіль для моря, або Білий кит»

Авторка: Анастасія Нікуліна, видавництво «Віват»

Жанр: молодіжне кіно, мелодрама, соціальна стрічка, драма

За мотивами книжки Анастасії Нікуліної «Сіль для моря» можна було б зняти зворушливу мелодраму з соціальним підтекстом, адже головна тема повісті – підліткове самогубство. Два роки тому у США зняли серіал за мотивами бестселера Джея Ашера «Тринадцять причин чому» – високі рейтинги екранізації показали, наскільки живою є тема суїциду і булінгу серед молоді. Утім, реальність, у якій живуть українські підлітки, не завжди можна співвіднести з реальністю учнів школи «Ліберті». Нікуліна правдиво відтворила атмосферу цькування в українській школі, крок за кроком показуючи, як фейкові інтернет-знайомі можуть схилити вразливих підлітків до самовбиства.

Назва повісті натякає на близькі українським читачам концепти – популярні мережеві групи на кшталт «Синього кита», завдяки підлітків намагалися довести до самогубства в режимі реального часу. Перевага «Солі для моря», на відміну від «Тринадцяти причин чому», в тому, що героїня залишається живою, тоді як однокласники, які знущалися з неї, переосмислюють свою поведінку. Навіть головний злочинець, і той має сяке-таке виправдання своїх учинків. Тож катарсис глядачам забезпечений, і не раз.

«Зграя»

Авторка: Анастасія Нікуліна, видавництво «Віват»

Жанр: молодіжне кіно, комедія, романтичне кіно

Ще одна повість Анастасії Нікуліної, яку варто екранізувати, – «Зграя». На відміну від «Солі для моря», в ній немає трагізму, натомість є романтика урбан-Львова, красива і спортивна молодь, видовищні трюки, психологізм і дружба.

У компанію хлопців-трейсерів вступає таємнича Таша, яка з порогу заявляє, що хоче тренуватися з ними. Відзначимо мимохідь, що ніхто з хлопців не вигукує: дівчата в паркурі – не до щастя! Чи буде в команді любовна історія? Що приховує Таша? Як упоратися із заздрістю, подолати гнів і бажання самоствердитися за чужий рахунок? Які можливості приховує людське тіло? На що ми готові заради дружби і на що не готові? Про все це, а також про небанальний міський Львів пише Анастасія Нікуліна. Книжка потрапила до списку фіналістів кількох престижних літпремій.

«Душниця»

Автор: Володимир Арєнєв, видавничий дім «Києво-Могилянська академія»

Жанр: фантастика, драма, сімейне кіно

Добре фентезі з філософським підтекстом – те, чим можуть похвалитися книжки Володимира Арєнєва. «Душниця» 2014 року справедливо отримала відзнаку «Топу БараБуки» та кілька інших престижних премій.

Світ, який створив Арєнєв у «Душниці», дуже схожий на наш. У ньому ті самі кафе, кінотеатри, вулиці й навіть будинки. Люди також ті самі. Взагалі в цьому світі є тільки дві незвичні деталі. Перше – душі померлих у цьому світі якийсь час зберігаються в повітряних кульках, упродовж року діти носять за собою кульки з душами своїх рідних і можуть із ними спілкуватися. Друге – через рік душі потрапляють у спеціальне місце, Душницю, де і зберігаються довіку. Душниця – мовби цвинтар для душ.

Головний герой Сашко переживає втрату – помирає його дідусь. Тепер Сашкові доводиться писати про дідуся щось на кшталт «біографії» померлого. Дід був непростою людиною, і писати про нього бодай щось – виклик для Сашка.

Актуальності повісті додає контекст: події в «Душниці» відбуваються по війні за Півострів, унаслідок якої «переможці» відгородилися від «дикунів» стіною. Володимир Арєнєв уміло вписує фентезійний світ у сучасний контекст – так, що всі події художнього світу набувають нових сенсів і глибини для кожного читача.

«Вбивство п’яної піонерки»

Автор: Сергій Оксеник, «Видавництво Старого Лева»

Жанр: детектив, сімейне кіно, комедія, драма

Ми вагалися, який із творів Сергія Оксеника включити в цю добірку – пригодницьке фентезі з екологічним первнем «Лісом, небом, водою», а чи щемливу, тонку й іронічну драму «Вбивство п’яної піонерки». БараБука радить екранізувати як трилогію, яку обожнюють молодші підлітки, так і роман «Вбивство п’яної піонерки» – одну останніх книжок автора. Дія відбувається в селі Варварівка на Миколаївщині, в середині 1960-х років.

У романі два голоси: одним говорить 13-річний підліток, який описує події зі свого боку, другий належить міліціонерові Ревміру, який бачить свій шматок реальності. У певному місці події перехрещуються, проте для обох спікерів події мають різний сенс. Володька з молодшим братом із азартом розслідують справу зникнення курей, водночас насолоджуючись літом, поїздкою на робочому автомобілі батька, сварячись і мирячись. Ревмір нарікає на умови роботи й те, що в маленькому провінційному селі нічого, крім зникнення курей, не відбувається.

Читачі весь час ставлять собі запитання: до чого тут вбита і п’яна піонерка взагалі? Сергій Оксеник показує, як мало важить життя людини в системі, що оперує «тисячами» життів і смертей. Ревмір із розслідування крадіжки курей – смішної по суті ситуації – виходить на вбивцю дівчини. Однак правда нікого не цікавить. Сергієві Оксенику вдалося переосмислити трагедію простої людини в часи СРСР без пафосу й моралізаторства. «Вбивсто п’яної піонерки» – один із найглибших і найтонших сучасних українських романів про стосунки людини та імперії.

«Варта у грі»

Авторка: Наталія Матолінець, видавництво «АССА»

Жанр: фентезі, молодіжне кіно, бойовик, романтичне кіно

Ще один джек-пот, який має надію на продовження, – роман «Варта у Грі» Наталії Матолінець. Книжка динамічна й мовби створена для ока кінокамери. Події в ній змінюються, може, аж занадто швидко, проте в кіно це – запорука того, що читачі прикиплять до екранів і співпереживатимуть героям від першої до останньої секунди.

Жанрово «Варта у Грі» – фентезі з ухилом у екшен та з елементами любовної історії. Місце дії – сучасний Львів, проте цього разу в місті розгортаються магічні й небезпечні події – Гра. Попри легковажну назву йдеться про рівновагу темних і світлих сил у всьому світі, і лише головні герої можуть вплинути на кінець історії. До слова, дійові особи роману – молоді чаклуни і чаклунки до 25 років, тож історія може бути цікава не лише підліткам, але й молоді.

Персонажі харизматичні, і, як годиться у романтичних фільмах, головні герої Варта і Златан спочатку бісять одне одного, а відтак – самі здогадуєтеся. Перчинка головної героїні, Варти, в тому, що вона – темна чаклунка. Проте читачі-глядачі не раз задумаються про те, де межа між добром і злом і чи справді вона така чітка, як вчать у школі.

«Сезон Кіноварі»

Автор: Володимир Арєнєв, видавництво «АССА»

Жанр: драма, фентезі, пригодницьке кіно, соціальне кіно

І знову фентезі з виразно актуальним і вгадуваним контекстом. Наразі є дві з трьох частин «Сезону Кіноварі» («Порох із драконових кісток» і «Дитя песиголовців»), тож продюсерам є час прочитати, придивитися і бігом хапати собі права на екранізацію поки інші не вхопили. Персонажі «Сезону Кіноварі» нелегально торгують так званим порохом із драконових кісток, що є водночас і ліками, і головним складником для вибухівки, і важкими наркотиками, і добривами для сільськогосподарських потреб.

Володимир Арєнєв занурює глядачів (ой, тобто читачів!) у світ, розчахнутий війною. З одного боку – потужна пропаганда, настільки дієва, що вороги видаються не людьми, а песиголовцями. Уважні читачі вгадують у реальності, яку описує Арєнєв, реальну історію: країна поділена надвоє, між двома частинами – військовий конфлікт, із обох боків гинуть люди. Батько головної героїні, Марти, повертається з війни не зовсім «нормальним». Не одразу Марта здогадується, що батько – мертвий. Яка виразна метафора! Адже люди ніколи не повертаються з війни такими ж, як були.

Окрім цієї «невеличкої драми» – примиритися зі смертю батька – в Марти ще немало проблем. Вона – підліток, вона закохується, закохуються в неї. Також вона робить уроки і заробляє на навчання, хоч і не завжди легально. Живе Марта з мачухою, до якої в дівчини ставлення, як у героїнь народних казок до своїх мачух. Щоправда, тут Володимир Арєнєв показує дещо нетипові стосунки мачуха-пасербиця. Що буде далі – чекаємо на завершення трилогії, «Драконові сироти». У ньому, сподіваємося, Марта знайде спосіб якщо не повернути батька, то принаймні припинити ненависть.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар