Ілюструю книжки для дітей: Оксана Драчковська

Художниця Оксана Драчковська має впізнаваний стиль – динамічні, барвисті ілюстрації, дещо видовжені лінії перспективи, оригінальні зображення людей та тварин. Це не раз привертало до робіт художниці увагу професійних критиків та приносило їй престижні міжнародні відзнаки.

БараБука розпитала Оксану про шлях до дитячої ілюстрації, особливості творчого процесу й про те, як вторгнення росії вплинуло на життя українських ілюстраторів.

– Коли ви вирішили зайнятися ілюстрацією? Як прийшли до дитячої ілюстрації – і чи відрізняється вона від «дорослої»?

– Я навчалася на монументальному живописі у Львівській академії мистецтв, усі роки навчання я думала, що буду писати живопис чи розписувати стіни. Але після закінчення навчання я стикнулася з тим, що дуже романтизувала собі цю роботу, тож вирішила шукати чогось іншого. Я була, як і всі випускники після закінчення академії, дуже розгублена, і подруга мене запросила в Німеччину: там у книгарні я відкрила світ дитячих книжок та історій – мене так захопило, що провела там годину чи більше. На той час, 9 років тому, в Україні таких книжок і близько не було, і я навіть не уявляла собі, що дитячі книжки – це не просто милі малюнки, а цілі світи. Отам я собі й придумала, що хочу, щоб це стало моєю роботою. Звісно, шлях був непростий, але я досі не шкодую, що обрала найкращу професію у світі.

Ілюстрація до дитячих книжок, як на мене, це набагато складніший жанр ілюстрації, бо тут треба не лише створити ціле «кіно», але щоб там був і гумор, і щось таке, що би приваблювало маленьких читачів, що б їх туди наче втягувало. Тут тонка грань: намалювати все дуже акуратно, гарно, і цим самим зробити весь цей світ «мертвим», або занадто емоційно, що діти будуть там губитися. У дорослих книжках завдання – пробудити в читача більшу уяву, більше роздумів, розказати про щось недосказане в тексті і найбільше – це створити атмосферу. Для мене ілюстрація до дорослих книжок виконує функцію, наче музика до фільмів.

– Як у вас відбувається робота над ілюстраціями до дитячих книжок?

– Насправді по-різному, проте останнім часом я зрозуміла, що найкраще для мене зробити кілька тижнів перерви після першого прочитання рукопису й «носити» його в голові. Ти про нього не думаєш, але він там є, і коли щось із побаченого починає в тобі рефлексувати, то ти збираєш пазл, як ця книжка має виглядати. Скажімо, у той час, поки я думаю про візуальне рішення, але ще не починала ескізів, то я дуже уважна до всіх деталей, які оточують мене, і зазвичай усе приходить саме. Коли ж з’являється чи головний колір, чи персонаж, чи пластика, я сідаю і роблю багато ескізів, дивлюся багато референсів – і тоді просто малюю.

– Деяких українських ілюстраторів уже можна впізнати за стилем ілюстрацій. Як ви знайшли свій стиль? Чи експериментували з дитячою ілюстрацією?

– Я ніколи не прагнула стилю, мені здається, я його й не маю, бо намагаюся, як мені виходить, бути різною. На початку багато експериментувала, бо насправді багато чого не вміла, і мені хотілося все спробувати і зрозуміти, як це працює. Тепер я менше часу маю на експерименти, але, думаю, це один із найважливіших моментів творчої професії, щоб не «засохнути». Надіюся, найближчим часом мені вдасться організувати краще своє робоче місце для нових експериментів.

– Ви вже кілька разів ставали фіналісткою Болонської книжкової виставки. Що для вас означає відзнака такого рівня? Як європейська публіка реагує на ваші малюнки?

– Для мене на початку мого шляху це була мрія всіх мрій! 🙂 Звісно, тепер я це все сприймаю спокійніше, але якоюсь мірою для мене це знак, що рухаюся правильно для самої себе, бо коли твої роботи відзначають абсолютно незнайомі люди, тим більше професіонали, то це означає, що вони щось відчули, і те, що ти робиш, працює. Я маю колаборації з європейськими видавництвами, отже, європейська публіка реагує добре :).

– Чи знайомитеся з сучасними авторами, книжки яких ілюструєте? Якщо так, то з ким знайомі? Як автор впливає на роботу ілюстратора?

– Якщо є така можливість, то завжди знайомлюся. Власне, це для мене один із плюсів моєї роботи – познайомитися з новою творчою і цікавою особистістю, часто ми потім ставали друзями. Наприклад, цього року мала колаборацію з одним письменником із Нідерландів та іншим із Естонії. Один із них приїхав до мене в Барселону познайомитися й поговорити про проєкт, а з іншим ми зустрілися на Болонському книжковому ярмарку. Обидва ці знайомства позитивно вплинули на моє життя.

– Ви проілюстрували книжку Оксани Драчковської «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама», яка стала найкращою дитячою книжкою для вікової аудиторії 4–7 років на BookForum 2020. Чи не виникало курйозних ситуацій через те, що ви з авторкою – тезки?

– О, постійно виникали, виникають навіть досі. Спочатку думали, що це мій текст та ілюстрації, потім – що це моя мама, а насправді це моя тітка, яка має таке саме ім’я, як і я, тому у книжці я вказана як Оксана Драчковська (молодша).

– Іноді буває так, що художники стають авторами історій – ілюстравторами. Чи думаєте ви написати та проілюструвати власну книжку? Чи, може, вже маєте таку історію?

– Власне, якраз думаю про це. Ідея є, але ще дуже багато роботи її пропрацьовувати.

– Як змінилося ваше ілюстраторське життя після 24 лютого 2022 року? Особливо хочу звернути увагу на серію плакатів про війну. Чи повернулися наразі до іншої тематики?

– Для мене це була терапія, щоб пережити цей жах, я не могла не малювати. Звісно, тепер усе сприймається по-іншому, і я намагаюся підтримувати своє ментальне здоров’я й робити також проєкти, які мене відволікають від думок про війну і про те, що буде далі. Після 24 лютого багато замовників із різних країн зацікавилися українськими ілюстраторами, багато хто відкрив, що Україна має потужних ілюстраторів, які можуть гідно конкурувати на світовій арені. Звісно, сумно усвідомлювати, що нам знадобилося пережити жахи війни, щоб для багатьох митців відчинилися двері.

Книжкова порада від Оксани Драчковської:

1. Ніна Дмитрієва, Аліна Ревенко «Бальтазар Назад» (іл. Поліни Дорошенко).

Я обрала цю книжку, бо в захопленні від ілюстрацій Поліни й того, який вона створила унікальний всесвіт у цій книжці. Ця історія мені дуже близька і, мабуть, як і багатьом українцям після 24 лютого минулого року, коли ми всі опинилися у великих випробуваннях, і кожен по-своєму їх переживає. Книжка нагадує про любов до себе, що є, я вважаю, найважливішим.

2. Григорій Фалькович «Абу Каракамбада. Колискова для Мішелі» (іл. Софії Томіленко).

Я в захваті від гумору у віршах Фальковича й того, як вони гарно поєдналися з ілюстраціями Софії Томіленко.

3. Ґрася Олійко «Історія, яку розповіла Жука».

Дуже люблю ілюстрації Ґрасі й те, як вона гарно несе у своїй творчості любов до тварин і турботу про них.

Розпитувала Оксамитка Блажевська