Усім нам буває страшно. Хтось боїться темряви, хтось лікарів, а хтось – раптових змін у житті. А якщо це лякає дорослих, то що вже казати про дітей, у яких певні етапи дорослішання часом супроводжуються появою побоювань і навіть страхів. І якщо дорослі посміються над цим чи будуть соромити малюка, страх не зникне, він лише сховається всередині, а дитина перестане довіряти свої таємниці рідним.

«Перехід із Круглого садочка до Трикутної школи може здатися звичайною річчю. Але не тоді, коли йдеш на рік раніше й мусиш попрощатися зі своїми друзями. І зовсім не тоді, коли ти єдиноріг, який народився в сім’ї звичайних коней.»

Що, вже й ви злякалися? А от я зараз розвію ваші страхи! Допоможе мені в цьому книжка Катерини Єгорушкіної «Історії хоробриків із Горішкових Плавнів». Це видання для дітей молодшого шкільного віку. Її герої – милі звірята та птахи. Одні з них уже школярі, а деякі – ще готуються до першого класу. Події книжки розгортаються в лісовій школі й розпочинаються зі знайомства з однокласниками та першою вчителькою. Кожний розділ розповідає про іншу тваринку, про її друзів та обов’язково – про родину. А об’єднує їх усіх те, що кожен із головних героїв чогось боїться. Чи хоча б остерігається. Але завдяки підтримці рідних і друзів позбувається страху та набуває нових сил!

Так само позбутися аналогічних страхів можуть читачі цих історій. Тим паче, що книжка має ще одну цікаву фішку! Після кожної казки знаходиться «Совина Порадня», в якій, як ви вже, мабуть, зрозуміли, мудра сова пояснює, звідки береться певна фобія та як її позбутися. І дає вона поради окремо для дітей, окремо – для батьків, які за допомогою таких цінних і фахових підказок можуть допомогти своїм дітям! Щодо фаховості я не обмовилася. Авторка книжки, Катерина Єгорушкіна, багато років працювала казкотерапевткою і має психологічну освіту, а деякі історії написала, спираючись на власний досвід.

Яка ж із бентежних подій трапляється майже у всіх дітей? Це одна з найбільших перемін у дитячому житті – початок шкільного життя. Позаду залишаються ігри в садочку або цілі дні з рідними вдома. Попереду… а що попереду? Незнайомі діти, незнайомі вчителі, нові правила. Це все може дуже тривожити дитину.

Та книжка «Історії хоробриків із Горішкових Плавнів» – чудовий провідник у шкільне життя. Читаючи розповіді про тваринок, діти поступово знайомитимуться зі шкільним побутом, дізнаватимуться про шкільні правила та про те, як налагодити стосунки з однокласниками. Звичайно, школа ця казкова, але багато в чому нагадує реальну. Тож цю книжку сміливо можна використовувати і для адаптації дітей до школи.

Отака от багатофункціональна книжка. Мені залишилося лише відмітити емоційні та милі ілюстрації Альони Ястремської. Гадаю, вони припадуть до смаку і дітям, і батькам. Ілюстрації чудово доповнюють текст. І я можу порадити цю книжку усім, навіть тим, хто нічого не боїться, адже її просто цікаво і затишно читати.

Гучні розмови, шум міста, спів, голосна музика, хлюпання води, торохтіння посуду, гудіння автомобілів за вікном… Часто ми й не помічаємо всіх цих звуків. Та іноді так хочеться трішечки спокою! А ще є люди, які втомлюються від постійного шуму. І для відпочинку їм потрібна затишна тиша. Саме такими є героїні книжки – дівчинка та її мама. Вони люблять тишу.

«Ми – найтихіші люди Києва. Тихіші за нас тільки коти»

Та мало знати, що ти чогось хочеш. Треба ще вміти віднайти це. І наші героїні знають, де живе тиша! Часом вони збираються й прямують до свого секретного місця.

Як гадаєте, що вони роблять у цьому дивовижному місці? Медитують, думають, сплять? Не вгадали. Вони занурюються в найрізноманітніші світи! І ніщо їм не завадить у цьому: ані гучний телефонний дзвоник, ані звуки розмов чи нав’язливої музики – адже там можна почути лише тишу та зрідка тихий шепіт.

Ця книжка не розбурхає вашу дитину, не змусить її влаштовувати активні ігри, бігати чи стрибати на дивані. Навпаки, вона потрібна для затишного читання, для заспокоєння, для того, щоб дитина навчилася цінувати тишу. І навіть – щоб спонукати її творити тишу та спокій.

А ще це читання підштовхне фантазію вашого малюка. І, звичайно, додасть теми для розмов. Наприклад: як знайти тишу? Де ще вона може ховатися? Хто в нашій родині найтихіший?

Цей твір хочеться читати вголос. Все стишуючи і стишуючи голос. А потім читати майже пошепки, щоб відчути м’який затишок без шуму та поспіху.

Ця книжка також підійде для тренування самостійного читання дитиною. Адже вона написана короткими реченнями та простими словами.

«Моя найтихіша книжка» Галини Ткачук із ілюстраціями Насті Сорожинської заведе вас до затишного й спокійного місця, наповненого різними світами. І не лише під час читання! Цілком можливо, що прочитавши цю книжку, ви завітаєте до цього таємничого місця насправді. Я вам дуже раджу це зробити!

Купити книжку можна тут.