Ілюструю книжки для дітей: Олена Мишанська
Чуттєва художниця, просвітниця й активістка. І все це про одну людину! Створений нею летерінг пізнаєш одразу, образи картин довго хвилюють уяву, а участь у проєктах на підтримку прав жінок, сексуальної освіти, протидії насильству заслуговує на величезну повагу.
У традиційному ілюстраторському інтерв’ю Олена Мишанська розказала БараБуці про те, як письменнику та ілюстратору поділити одне дерево, і чим схожі книга та кіно. А ще поділилася секретами референсу від Насті Мельниченко. Адже саме цей зірковий дует отримав відзнаку «Топу БараБуки» в категорії «Найкраща книжка року на вік 9+».
– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?
– Спочатку я читаю текст і обговорюю з редактором загальне бачення та технічне завдання. Буває так, що обмеження підштовхують до цікавих рішень.
Велика частина мого робочого процесу – дослідження. Я вивчаю аналогічні видання, шукаю інформацію по темі, збираю матеріал. Потім роблю досить примітивні форескізи, зважаючи на сюжет та динаміку твору. Це як у гарному кіно: є загальні плани, є крупні, а є панорама міста, яка вводить глядача у стан задумливості. Так і в книжці: я думаю спершу над тим, як читач буде «просуватися», що важливо, що менш важливо, і де дати йому відпочити.
«Для мене важливо розповісти цілісну історію, а не намалювати окремі картинки»
Для мене важливо розповісти цілісну історію, а не намалювати окремі картинки. Коли така «розгортка» готова, можна вже працювати над кожною ілюстрацією. На цьому етапі я вже думаю не тільки про зв’язок із текстом, а й про книжку як фізичний об’єкт: як виглядатиме обкладинка, яким буде колір форзаца, скільки потрібно «повітря».
– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?
– Складно сказати, адже в мене немає досвіду особистого знайомства з авторами, хіба що в соцмережах. Більше того, я вважаю, що текст та ілюстрації можуть бути паралельними історіями у книжці, доповнювати одне одного. Як казав мій викладач, якщо в тексті є дерево, чому не можна придумати, що на гілці сидить пташка? Тому в ілюстратора окрема робота. Звичайно, автор може підказати, пояснити щось, надати референси. Для книги «Що знаходять в Хрулях» Настя Мельниченко надіслала мені шалено красиві фотографії Полтавщини, Сули, козенят – це допомогло мені відчути настрій. Автор не повинен впливати на художні рішення. По-перше, він не завжди є експертом у цій галузі. По-друге, для цього є художній редактор, який бачить загальну концепцію книги.
– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?
– Подобається придумувати й одразу робити швидкі ескізи. Коли вже є затверджений ескіз, і я сідаю його відмальовувати. Тут і передчуття процесу, обдумування, заглиблення в малюнок. Найважчим для мене є той етап, коли вже все зроблено відсотків на 80 і треба доробити, узгодити ілюстрації між собою, підтягнути якісь деталі. Буває так, що долають сумніви: чи все гармонійно і чи не пора зупинитися?
– Олено, ви давно працюєте з графікою та ілюстрацією для «дорослого» контенту. Чи потрібно «перемикатися» для роботи над дитячою ілюстрацією?
– Незважаючи на те, що всі мої проєкти об’єднані схожою тематикою та цінностями, я роблю багато різного, бо люблю перемикатися. Сьогодні це ілюстрації для упаковки*, завтра – робота для підліткового освітнього проєкту. Для роботи над дитячою ілюстрацією мені потрібно більше часу, щоб «увійти в тему», бо маю менше досвіду та «надивленості», не завжди швидко можу придумати щось дотепне. Дуже допомагає робити паузи та дивитися роботи колег.
*У 2019 році бренд Siela випустив серію упаковок для серветок і розмістив на них інформацію про гарячу лінію Ла Страда. За даними організації, завдяки цьому каналу комунікації вони отримали більше 500 звернень. Авторка ілюстрацій – Олена Мишанська.
Ілюстрації Олени можна подивитися тут або тут.
Підготувала Ольга Сілакова
