Креативна бібліотерапія

Автор: Оксана Лущевська

Починаємо новий навчальний рік з матеріалу для освітньої рубрики #НовеЧитання. Оксана Лущевська, докторка наук у галузі освіти, PhD, та Настя Швайко, сімейна фотографка, активістка, розробили та апробували методику заняття з бібліотерапії для дітей за книжкою «З равликом на прогулянці». Це заняття зможете відтворити й ви на своїх уроках та заняттях!

Дитяча книжка як досвід повільного спостереження та якісної комунікації

– Оксано, що можна цікавого провести з дітьми, на природі і фотографією? І як би це назвати кумедно?

– Настю, та бібліотерапію…

Про бібліотерапію

У статті «Читальня без кордонів» БараБука зазначає, що нашим дітям у цей непростий час «потрібно спілкування – з однолітками, із рідними, а також із книжкою». Останнє століття роль книжки набуває саме комунікативної функції. А разом із цим у західних практиках, зокрема в англомовних студіях вивчення дитячої літератури, від 1966 року набула вагомості практика бібілітерапії. Ще 1916 року Самюел Крозерc ввів термін «бібліотерапія» у професійний лексикон дослідження спілкування людини і книжки. Крозерс вважав, що книжка справді має цілющі лікувальні функції. Завдяки практиці Крозерса впродовж Першої світової війни Бібліотечна військова служба запроваджувала у військових госпіталях лікувальну підтримку книжками.

Бібліотерапія значно відрізняється від арттерапії. Арттерапія покликана до практики прояву емоції через творення/моделювання/малювання і потребує спеціальної професійної сертифікації. Натомість бібліотерапія вимагає, щоб професіонали, які займаються нею, розумілися в теоріях читацької рецепції або співпрацювали з кимось із галузі, хто добре розуміється на читацьких студіях. Розуміння дитячої психології теж є неодмінною складовою для практики бібліотерапії.

Науковиця Мелісса Аллен Хіз з університету Брайан Янґ зазначає, що бібліотерапія – це підтримувальна стратегія, або метааналіз/досвідчений підхід, який дозволяє літературним науковцям працювати з людьми, використовуючи книжку з терапевтичною метою. Науковці, які мають докторський ступінь у дитячій літературі чи психології і вивчали бібліотерапію, мають право працювати з дітьми та дорослими, шукаючи потрібні книжки в конкретній ситуації. Книжки використовують для емоційного розвантаження, ескапізму, прийняття перспективи чи просто спілкування на певну (складну, багатогранну) тему.

Про рішення провести заняття бібліотерапії

У березі цього року я розпочала активно зустрічатися з українськими школярами задля емоційної підтримки. Як науковиця, що понад дванадцять років професійно досліджує дитячу книжку, я також активізувала свої знання та навички з бібліотерапії. Щоб розробити перше заняття з бібліотерапії, я звернулася до Донни Ґаффні, психотерапевтки та консультантки з питань дитячої травми та дитячого благополуччя. Ґаффні підтримала мене в моїй роботі, проконсультувавши з необхідних методологій. Отже, коли Настя Швайко звернулася до мене з тим, як краще працювати з дітьми і книжками, я знала, що відповідь одна: креативна бібліотерапія.

Відразу по Настиному запиту я взяла тиждень на підготовку методології. Я перечитала і проаналізувала наукові роботи з бібліотерапії, а також звернулися до Ґаффні щодо своєї наукової спроможності і відповідальності в галузі бібліотерапії. Ґаффні знайома з моїм досвідом і СV, тож не мала сумнівів у тому, що я маю право проводити заняття з бібліотерапії чи розробляти їх для інструкторки. Ці всі пункти вагомо зауважити, адже сьогодні існують кваліфіковані сертифіковані організації, які надають послуги зі спеціальних занять, що допомагають сертифікуватися в галузі бібліотерапії. А отже, легітимність має значення.

Нижче я пропоную до уваги читачів мету та методику нашого креативного бібліотерапевтичного заняття.

Мета

• створити для дітей досвід дбайливого свідомого спостереження навколишнього світу;
• надати дітям можливість активізувати красиву позитивну лексику для опису досвіду;
• створити дітям відчуття невеликого контролю маленьких речей, які вони можуть робити власноруч;
• зменшити дітям постійне відчуття тривоги та неспокою.

Методика

• Читаємо книжку Оксани Лущевської і Даші Ракової «З равликом на прогулянці» (Читаріум, 2015). Завантажити – тут.
• Говоримо з дітьми про те, що помічає дівчинка, головна героїня книжка, йдучи повільно-неквапно за равликом.
• Заохочуємо дітей уявити себе з равликами на прогулянці. Або равликами на прогулянці!
• Під наглядом куратора виділяємо дітям 15–20 хвилин на повільну-неквапну прогулянку по найближчій вулиці чи парку, якщо сьогодні це безпечні місця. Просимо дітей сфотографувати 4–6 природніх знахідок (наприклад, камінець, метелик, квітка тощо).
• По поверненні до кімнати запрошуємо дітей поділитися знахідками, розказати про одну найкращу й те, чим вона особлива. Додатково: всі дитячі знахідки можна завантажити на спеціально створену інста- чи ФБ-сторінку. Важливо: у процесі розмови куратор складає список найкращих дитячих знахідок.

• Діти з куратором творять історію про свої знахідки. Це буде кумулятивна історія за моделлю книжки «З равликом на прогулянці». Цю історію можна розмістити на інста- чи ФБ-сторінці.

Текст і простір для дописування (завантажити pdf)

Найкраще з равликом виходити на прогулянку навесні, повільно-неквапно привітаєшся з __________________________________________________________________

Повільно-неквапно роздивишся, як ___________________________________

прислухаєшся, як___________________________________________________

привітаєшся із _____________________________________________________

Повільно-неквапно назбираєш _______________________________________

Зірвеш ___________________________________________________________

Адже з равликом на прогулянку йтимеш-повзтимеш [ЯК?] ________________

тож краще виходити з равликом на прогулянку навесні.

Сімейна фотографка, активістка Настя Швайко про проведення заняття

Цікаво, як це виглядає у дії? Настя, інструкторка, ділиться своїм досвідом нашого бібліотерапевтичного заняття:

Оксана Лущевська створила просту на перший погляд методологію дива: ЯК ПОБАЧИТИ красиве у своїх буднях. Тут я хочу поділитися своїм досвідом. Отож, почалися мої заняття під кодовою назвою «Фоторавлики» в луцькому Палаці культури в рамках проєкту «Діти слухають казки». 

Уявіть ситуацію: я хвилююся, діти галасують, у них своя тусовка. Думаю: «Невже вони слухатимуть?»

Моє завдання – зробити базу для спілкування й дослухання до дитячих голосів. Починаю:

«Ви помітили, що зараз весна? [Підставте свою пору року. – Ред.] А які прояви природи вказали на це? Згадайте, які квіти першими прокинулися після зими? А які комахи вам зустрілися дорогою до палацу?». На це кожен і кожна мали свої історії спостережень за природою. Ми добряче наговорилися. А коли стишилися і вмостилися на підлозі, то почали розглядати медитативну книжку «З равликом на прогулянці». Книжка викликала інтерес по-новому досліджувати навколишній світ. Тож ми визирнули надвір. Навпроти Палацу культури – цілісінька галявина бешкетників. Пагорб, обрамлений живоплотом, всередині якого ховається соковитий трав’яний килим зі стокротками й кульбабами. Хоча можна описати реальність інакше. Крихітна галявина, обрамлена рядом біотуалетів, парковкою та шумною дорогою. Фокус важливий, правда?

Діти отримали завдання згідно з методологією: сфотографувати на телефон 4–5 природних знахідок. Усе, що здається дивовижним чи прекрасним. Перші кілька хвилин я й сама не вірила, що ми побачимо щось різне. Бо перед усіма одне й те саме: зелена трава, жовті кульбабки, пухнасті кущі. Аж минув час, достатній для настройки «режиму» уважного спостерігача: 

«Ось гілля незвично сплелись!»

«А чиї це нірки?»

«Куди марширують мурахи?»

«Агов! Мені пасує жук-пожежник!»

«Як називаються ці квіти?»

«Погляньте: волохаті мухи!..» 

Ми із захватом досліджували невеличкий острівець природи в урбанізованому середмісті. За 20–30 хвилин нагулялися й сіли обговорювати свої колекції. Ми вихопили стільки захвату й кумедностей! У записничку я нотувала найцікавіші знахідки. Із них ми створили історію за мотивом «З равликом на прогулянці». Погодьтеся: створена дітьми книжка – приємний бонус однієї фоторавликової прогулянки!

Зазначу, що ми не робили інста- чи ФБ-сторінки для наших знахідок. Ми не хотіли відриватися від досвіду на девайси та комп’ютеризацію. Також я помітила, що, розповідаючи про знахідки і творячи свою книжку, діти не мали лексичного запасу. Як описати красиву природу, що нас оточує?

Тому я порадилася з Оксаною й вирішила присвятити цьому наступне заняття фоторавликів. На цей час припала повітряна тривога. Тож ми гуляли уявними галявинами, перебуваючи в укритті. Наші магічні інструменти – уява, томик «Палімпсестів» Василя Стуса, папір та фломастери. Я запропонувала дітям пошукати у книжці незвичні слова, які дадуть поштовх їхнім історіям.

«Незвичні – це які?»

«Ті, що ми рідко вживаємо. Ті, що роблять наш світ, барвистішим»

«“Мені зоря сіяла нині вранці…” – це незвично?»

«Звісно, якщо твій погляд відзначив цю красу».

Друге, лексичне заняття, відбувалося в колі дітей віком від 5 до 12 років. Менші малювали вигадки та гиготіли. Старші довго розкачувалися, але загорілися, почувши перші казки. Тоді нетерпляче очікували своєї черги до Стуса. Але буксували, бо з кожним треба було пропрацювати його равликову оповідку.

Цей досвід показав мені, наскільки пожвавлює процес шаблон історії. Або кілька шаблонів для різних вікових категорій. Принаймні для аудиторії, що прийшла розважитися, а не вправлятися в письменницькій майстерності. 

Наступні фоторавлики планую присвятити серії «Цікава Україна» від видавництва «Крокус». Пізнаватимемо світ української природи та його клопоти. Прикрашатимемо себе, як рисі; дивитимемося на світ, мов сови; мріятимемо, наче Говерла; маскуватимемося, ніби саламандра; перевтілюватимемося разом із жуком-оленем. Ці заняття ми плануємо урізноманітнити суто щодо креативного підходу, вони точно спонукатимуть спілкуватися і вдивлятися у природу та вчитися в неї.

Післяслово

Ми поділилися нашим досвідом з креативної бібліотерапії, щоб заохочувати всіх, хто працює з дітьми, звертати увагу на дитячі книжки суто з функції креативної комунікації. Якщо ви працюєте з дітьми, маєте розуміння читацької рецепції і бажаєте відтворити для себе наше бібліотерапевтичне заняття, то можете це зробити згідно з розробленою метою та методологією. Такі заняття з бібліотерапії розговорить ваших учнів і створить новий простір для дискусії та відновлення дитячих емоційних станів. 

Оксана Лущевська (докторка наук у галузі освіти, PhD)

Настя Швайко (сімейна фотографка, активістка)

Фото надані Оксаною та Настею

Від Оксани Лущевської: Якщо ви прагнете провести з дітьми заняття креативної бібліотерапії на базисі інших дитячих книжок і прагнете консультації, будь ласка, звертайтеся: olushchevska [равлик-на-прогулянці] gmail.com.