Літшкола для фантазерів

Автор: БараБука


Наприкінці 2014-го й на початку 2015 року в Києві відбулося три літературні школи – дві дитячі й одна підліткова. Навчити дітлахів і підлітків писати власні твори наважилися «Центр літературної освіти», Мала академія наук України, Музей книги і друкарства України та портал «BaraBooka. Простір української дитячої книги». У підсумку маємо три видані книжечки-альманахи (кожна дитина-учасник літшколи є рівноправним співавтором того чи іншого тексту), дві апробовані програми для літературної освіти дітей і підлітків, а також шістдесят дітлахів різного віку, які тепер невтомно фантазують і набираються сил, щоб повноцінно вигадувати й писати.

1

Учасники першої Дитячої літературної школи

Програму для Дитячої літературної школи «Від вигадки до книжки», перша «проба» якої відбулася торік у листопаді–грудні, розробила письменниця, літературознавець, головна редакторка БараБуки Тетяна Щербаченко. Упродовж шести днів щосуботи дітлахи від 6 до 10 років слухали лекції відомих письменників, а відтак разом із кураторами пробували втілити лекційний матеріал у життя. Друга Дитяча літературна школа приймала трохи старших авторів – від 9 до 11 років. Більшість із них уже давно прочитали все, що було в батьківських бібліотеках, і тепер активно штурмують електронні видання, паралельно записуючи у блокноти власні оповідки. «Ерагон» Крістофера Паоліні, «Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ і «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського – ось основні книжки-натхненники майбутніх українських письменників, випускників літшколи.

6

Друга Дитяча та Підліткова літературні школи з авторськими примірниками

Про що писати? Як продумати сюжет? Як працювати з персонажами? Звідки взяти натхнення? Як придумати назву для оповідання? Як спілкуватися з редакторами і представляти свій твір? Відповіді на всі ці запитання дітлахи шукали разом із дорослими й мудрими наставниками. Серед запрошених викладачів літшколи для дітей – улюбленець усіх без винятку малих читачів Сашко Дерманський, Іван Андрусяк, який навчав слухачів правил поводження зі строгим видавцем, казкар Сашко Лірник, який із самої назви може розкрутити таку казку, що кожен заслухається, письменниці Галина Ткачук, Зірка Мензатюк і Леся Воронина, перекладач Володимир Чернишенко, Лариса Денисенко, яка навчила малечу презентувати написане, художники Євгенія Гайдамака, Катерина й Володимир Штанки, фантаст Володимир Арєнєв, а також «зірковий гість» Андрій Курков, який разом із дітьми написав чудову історію про їжачка.

7

Підліткова літературна школа

Над програмою літературної школи для «майже-дорослих» працювали письменники Тетяна Щербаченко та Володимир Арєнєв. Тут серед цікавинок – адже підлітків куди складніше заінтригувати! – були зокрема й квести з використанням спеціальної техніки (наприклад, тепловізора). «Щоразу, коли я ставила останню крапку у програмах, мене як навчену вчительку української мови та літератури розривав жаль, що через заскорузлість освітньої системи такий курс сьогодні неможливо уявити в загальноосвітній школі», – ділиться Тетяна Щербаченко. У результаті маємо шість детективних історій із напрочуд закрученими сюжетами й нетиповими розв’язками, і це лише початок. А навчили підлітків основ письменницької майстерності лектори Сергій Іванюк, Андрій Кокотюха, Олександр Михед, Галина Ткачук, Олександр Ірванець, Катерина Бабкіна, Тетяна Белімова, Леся Воронина і Дмитро Стус.

Лишилося тут згадати ще одного учасника літературної школи, без якого нічого б не відбулося. Адже якби не свідомі батьки, які вирішують розширити літературний світогляд дітей замість того, щоб повести їх у торговий центр, фантазерів у нашій країні було б куди менше. Тож для таких дбайливих дорослих «Центр літературної освіти» обіцяє провести ще одну літературну школу на весняних канікулах. Прийдете? 😉

Галина Ткачук, письменниця, лекторка першої і другої Дитячих літшкіл, а також Підліткової літературної школи

Для мене дитяча та підліткова літературні школи – це школи взаємодії, синергії та колективної літературної магії. На самому початку (а у двох дитячих школах я читала першу лекцію) я бачу багато окремих цікавих особистостей. Це інтроверти, які найбільше люблять читати й писати на самоті. Іще – харизматичні лідери, які схильні нав’язувати свою думку. Іще – гіперактивні фантазери, які постійно потребують руху, їм важко сидіти й слухати. І навіть – що ж, буває і таке – не дуже зацікавлені діти, які потрапили в цю компанію завдяки рішенню батьків. Перші хвилини у групах їм важко знайти спільну мову, спільну ідею, спільний літературний задум. Але на певному етапі щось спрацьовує, запалюється іскра – і ось уже інтроверти розкриваються, гіперактивні спрямовують усю свою неміряну енергію на фантазування, «незацікавлені» підбігають до дошки й захоплено пропонують ідеї, а харизматики беруть на себе відповідальність за організацію спілкування. Зрештою, діяльність у сфері культури – це не лише створення чогось нового, а й спілкування задля порозуміння. І діти, які пройшли літературну школу, зробили великий крок у напрямку опанування цієї магії.

Володимир Арєнєв, письменник, співавтор програми Підліткової літературної школи

Це був дуже цікавий досвід – мені доводилося читати такі курси, але не для підлітків. Було неймовірно приємно співпрацювати з такими юними колегами: захопленими, зануреними у створення нових історій! Можливо, не все одразу вдалося, але ж і професійні письменники не відразу всього досягають. А потенціал у хлопців та дівчат величезний – сподіваюся, для них усе тільки починається! Успіхів їм!

Ольга Купріян, літературний критик, редакторка БараБуки, кураторка Дитячих літературних шкіл

Мені пощастило працювати з дітьми у групах. Були такі, які ще не вміють писати й геть нещодавно навчилися читати, а були й ті, які приносили готові оповідки – дуже свіжі й несподівані. Першим подобалося вигадувати історії про дружбу дітей і тваринок, других затягувало у світ магії, драконів і всіляких небезпек. Найскладніше – це все об’єднати, змусити всіх десятьох працювати в команді й надихнути відтак писати щось своє вдома. Для мене це була більше школа спільного вигадування, ніж писання. Школа детального продумування сюжету й персонажів, уваги до найдрібніших художніх деталей, школа натхнення і пробудження уяви в тих, хто забув, як це – вигадувати щось своє. Гадаю, це найголовніше для майбутніх письменників, а писання – це більшою мірою робота, для якої дітям ще треба опанувати як мінімум п’ять років шкільного курсу української мови й десятки томів цікавезного, сподіваюся, читання. Але перші кроки вже зроблено, дитячі альманахи стоять на поличках і обіцяють років за десять показати нам щось страшенно цікаве й неординарне.

Фото: Центр літературної освіти, Музей книги і друкарства України, БараБука

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар