4+

Робота з почуттями

Любов Якимчук

Віталій БУГАРА. Велике серце. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с. Ольга КУПРІЯН. Суперклей для вази. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с. Галина ТКАЧУК. Зелена білка. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с. Таня СТУС. Моя Ба. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с. Анна ХРОМОВА. Титепетль сердиться. – Харків: Ранок, 2018. – 32 с.
Уподобань: 5

Адаптивність та успішність людини в суспільстві залежить, зокрема, й від уміння нею розпізнавати власні почуття та опановувати їх. Дитині можна допомагати цьому навчитися не лише в побутових ситуаціях, а й під час читання. Гадаю, для такої лектури цілком пасують книжки серії «Слухай серцем». Розкладу їх всі п’ятеро перед вами в алфавітному порядку за прізвищем авторів.

Читайте також: Дитяча література як зброя у протистоянні штучному інтелекту

Ілюстрації: Віталій Бугара

Книга «Велике серце», написана й намальована Віталієм Бугарою, побудована за структурою народної казки. Хлопчик подорожує у просторі та часі, шукаючи тварину з найбільшим серцем, яка й допоможе йому досягти мети – зцілитися від хвороби серця; та в результаті цією «твариною» виявляється він сам. По дорозі цей емпатичний хлопчик допомагає іншим вирішити їхні проблеми за рахунок своїх життєвих ресурсів – він кожному віддає шматок власного й без того хворого серця: освітлює ним печеру ведмедиці, розтоплює кригу для порятунку мамонта, омолоджує старого кита. «Велике серце» – це перелицьований та спрощений, але все ще романтичний «Данко» Горького, за тим винятком, що український хлопчик віддає серце не задля порятунку власного народу, як це робить російський Данко, а задля порятунку тварин, екологічний «Данко».

«Хлопчик дивився, як зникають хвилі, розбиваючись об берег. Він думав, що його тіло також от-от розтане, як ці хвилі. Проте більше не відчував страху»

Подібні тексти розвивають уяву та емпатію, але хибно обіцяють зцілення за милосердне поводження з тваринами. На мою думку, для підняття подібних медичних питань більш вдячним є реалістичний підхід. Адже ми розуміємо, що жодна фантазія не врятує від серйозної хвороби, і хоч би якими місцями ти подорожуватимеш у снах чи мареннях, вранці тобі доведеться прокинутися, випити ліки, взяти маму за руку та поїхати на нові обстеження. І навіть якщо дорогою ти врятуєш кота, це, на жаль, не вилікує твого серця, тоді як медикаментозна терапія чи операція цілком можуть бути успішними і до них треба бути морально готовим.

Купити книжку «Велике серце».

У «Суперклеї для вази» Ольга Купріян розповідає історію про те, як мама з татом посварилися і розбили вазу, «адже всім відомо, що вази розбиваються, коли хтось кричить» (чудесна фраза!). Авторка очима хлопчика показує, як дорослі сердяться, опановують емоції, кожен по-своєму роблять крок назустріч для примирення, а потім миряться.

«Дорослі часом засмучуються через такі дрібниці. Я б ніколи не плакав через вазу, у якій давно не стояли квіти! Може, ця ваза не дуже нам і потрібна? Але чому мама з татом так через неї побиваються?»

«Суперклей…» – жанрово витримана книжка-картинка. Інформація, зазначена в тексті, доповнюється та конкретизується зоровою, і це дуже здорово, бо відчувається віра у кмітливість читача, якому не потрібно все розжовувати вербально. Наприклад, не сказано, про що ж була записка в маминих руках, а лише намальований клаптик паперу зі словом «Вибач».

Загалом книжка про суперклей може стати хорошою нагодою поговорити з дитиною про сімейні конфлікти та їх вирішення, і в даному випадку, як і в будь-якому конфлікті, головне – це вміти подолати гординю для того, щоб розмовляти й вирішувати проблеми.

Купити книжку «Суперклей для вази».

Ілюстрації: Христина Лукащук

Книжка «Зелена білка» Галини Ткачук – це оповідання про іграшкову зелену білку, що стоїть у дитячому садку на верхній поличці шафи. Цю іграшку всі хочуть мати, однак її нікому не дають аж поки вихователька не влаштовує змагання за зелену білку. Конфлікт виховательки та дітей, пов’язаний із садочковим розпорядком, який діти не хочуть виконувати. Спочатку вихователька виглядає неправою – вона не дозволяє дітям бавитися зеленою білкою, зрештою зовсім її ховає. Але потім з’ясовується, що це насправді такий прийом, покликаний дисциплінувати дітей у змаганні за білку.

«Зелена білка сиділа високо на полиці під стелею. Усі діти в групі хотіли її собі! Але ніхто не міг дотягнутися»

Наратор тексту – дитина, яка дуже сильно хоче заволодіти зеленою білкою, і треба сказати, що авторці вдалося чудово передати мовлення дитини. Разом із тим текст дуже ритмічний, це майже верлібр. «Зелена білка» читається дорослими (але не дітьми) як текст іронічний. Приміром, такий момент: «Приходить вихователька й робить нам багато зауважень. Аж до кінця тихої години». У книжки немає жодної моралі, бо так писати, як це робить Галя Ткачук – це чисте мистецтво. Утім, це не заважає батькам використати книжку, щоб проговорювати з дошкільнятами дитсадочкові проблеми, які викликають виховательки та необхідність дисципліни.

Купити книжку «Зелена білка».

«Моя Ба» Тані Стус – це історія про хвору бабусю, із якою проводить час маленька дитина, котра сприймає свою Ба неупереджено, як це зазвичай уміють діти. У дитини фізичні вади старенької жінки не викликають сміху, як часом у дорослих людей на вулиці. Вона дуже тепло розповідає нам про свою Ба, із якою так чудово гратися в котів чи у вусатих дідуганів. Також розповідає про одну гру, у яку вони ще ніколи не гралися: «Ба кладе долоню, туди, де в мене серце. (…) Коли ми не зможемо більше ходити на прогулянки вдвох, Ба хоче жити там». Дитина з «Моєї Ба» універсальна – може бути хоч дівчинкою, хоч хлопчиком – ніщо не вказує на стать.

«Іноді я говорю щось Ба, а вона не чує. Я уважно дивлюся на неї й мовчу. Тоді Ба зупиняється й стає дууууже рівною. Я повторюю за нею кожен рух»

Авторка дуже ніжно, але разом із тим міцно, розповідає про літню хвору бабусю та її помирання, емоційною стриманістю нагадуючи шведського автора Ульфа Старка (зокрема повісті про помирання дідуся «Чи вмієш ти свистати, Юганно?»). Книжка «Моя Ба» є чудовим приводом, щоб поговорити з дитиною про старших родичів, які поряд, або яких уже немає.

Купити книжку «Моя Ба».

Ілюстрації: Ірена Панаріна

Книжка «Титепетль сердиться» Анни Хромової – це історія про те, як знуджена хмара знечів’я вдарила блискавкою в мексиканську гору Титепетль. Відтак гора розгнівалася та з неї почала вивергатися вогненна лава, тобто затіялася сварка рівня геологічного стихійного лиха. Далі конфлікт хмари й гори-вулкану перетворюється на побивання та взаємоповчання щодо того, якою мірою кожен із них мав реагувати в цій ситуації. Чому вони в результаті такої непродуктивної розмови миряться, а не ще більше сваряться – незрозуміло.

«Гора відчула, як усередині в ній закипає щось густе й гаряче. І дуже розсердилася! Так розсердилася, що вогненна лава в її глибині забулькала й заклекотіла»

Наскільки я можу судити, основою книжки стало таке явище, як вулканічна блискавка, про яку люди знають ще з часів виверження Везувія 79 року до н.е. Блискавка виникає у хмарі попелу, що піднімається з жерла вулкану, від взаємодії частинок золи з вулканічними газами. Якщо зовсім просто, це не блискавка викликає виверження, а виверження викликає блискавку. У книжці про вулкан Титепетль усе чомусь навпаки. Дивно, що ми, як суспільство, вже потроху вчимося розповідати дітям, звідки вони насправді взялися, але продовжуємо вигадувати історії про те, що від блискавки може розпочати свою активність вулкан. Гадаю, можна знайти більш вдалий природничий матеріал, щоб непрямо розповісти дітям про те, що кожен гнів повинен мати межі, не ламаючи при тому зачатки наукової картини світу в дітей.

Купити книжку «Титепетль сердиться».

Читайте також:

Коротко про головне: найцікавіші новинки дитЛІТА (4+)

5 авторів про 5 дитячих новинок Книжкового Арсеналу

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар