Ілюструю книжки для дітей: Євгенія Гайдамака


Цю неймовірно талановиту художницю радше можна зустріти у затишному Нью-Йоркському кафе чи на багатолюдній Гонконзькій вулиці, ніж у Києві. Проте, повертаючись на батьківщину, вона радо ділиться досвідом та щедро ілюструє українські книжки.

У традиційному ілюстраторському інтерв’ю стипендіатка Fulbright Ukraine та володарка премії Red Dot Communication Design Award Євгенія Гайдамака розказала про те, як художнику знайти спільне бачення з письменником та викликати метеликів у читацьких животах.

Євгенія Гайдамака. Фото надані художницею
Ілюстрація до книжки «Опікуни для жирафа» Оксани Лущевської

– Як у Вас відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

– Я люблю дивитися на текст здалеку: не сторінка за сторінкою, а відразу бачити всі розвороти, всі основні моменти, перепади сюжету. Так що спочатку розкладаю на підлозі текст, обираю, підкреслюю, замальовую. А потім уже розкладаю на тій же підлозі свої ескізи і ходжу туди-сюди, оцінюю. Я люблю, коли у книжці є динаміка емоцій, і коли кожна наступна сторінка тобі дарує «ах!». Тому я вирішила, що моя основна робота – зробити так, щоб читач хотів далі і далі гортати сторінки, а коли закриє книжку – щоб у животі метелики. От я цих метеликів і придумую доки працюю над книжкою 🙂

З поетом Григорієм Фальковичем на церемонії нагородження «Топу БараБуки 2019». Фото: Іван Любиш-Кірдей
Ілюстрація до казки «Рукавичка» для проєкту « UA:Казки» від «Суспільного»

– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

– Для автора текст – як дитина, завжди. Тому дуже важливо знаходити спільне бачення, бо і для ілюстратора малюнки – як частина тебе. Тут, як у всякій роботі, стараєшся знайти баланс. Зазвичай знайомство з автором надихає і направляє, особливо якщо є питання, чи хочеться «потрапити» точно в образ.

З Григорієм Фальковичем, наприклад, навіть тепер інколи переписуємося, він надсилає мені часом речі, дотичні до нашої книжки (ідеться про збірку віршів «Корова спекла коровай», 2015 рік, ВСЛ. – Ред.). Я її робила так давно, вже й портфоліо змінилося повністю, але так приємно, що авторові до сих пір подобається!

Робоче місце Євгенії в Україні неодмінно передбачає співучасть песика Чічіко в роботі 🙂

– Розкажіть про Ваш міжнародний досвід роботи. Чи вплинув він на Вашу співпрацю з українськими книговидавцями?

– Отут час мені вилити душу! 🙂 Коли я поїхала у США (на стипендії Фулбрайт) то кілька років не могла нормально працювати в Україні через брак часу. Коли повернулася, мозок працював по іншому, бо наприклад, поки працювала в офісі Penguin Books якийсь час, бачила, як там будується процес роботи над дитячою книжкою – і це цілий новий світ!

Тепер я вже точно можу сказати, що знайшла гарний баланс між роботою в Україні і за кордоном, і мені дуже хочеться концентруватися саме на книжках і малювати для улюблених українських видавців у тому числі. Якщо я працюю з українським видавцем, то працюю на умовах, які диктує ринок України, але з баченням книжки, яка може добре показати себе у світі.

На відміну від враження, яке може скластися: я охоче працюю над проектами українських авторів і видавців. Для мене це важливо – бути частиною сфери, в якій я мріяла працювати все життя.

– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який – найменше?

– Як будь-який художник мабуть скаже: найбільша радість – це малювати, а найменша – заповнювати папірці. Але якщо ти працюєш як фріланс-ілюстратор, то і без папірців нікуди. Найбільше люблю етап, коли є ще сирі ескізи, і ти починаєш із них як скульптор «ліпити» образи, оточення, кольори. А потім дивишся на готову книжку і думаєш – як же класно, я оце ліпила-різала-малювала, а воно тепер надруковане на книжковій полиці стоїть!

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар