Ілюструю книжки для дітей: Надія Кушнір (Надьожна)


Художниця Надія Кушнір дебютувала в дитячій ілюстрації два роки тому, тепер їй 24 роки, і вона – одна з найпопулярніших, найплодовитіших і найбільш затребуваних ілюстраторок дитячих книжок в Україні. Рік тому вона стала «мамою» Гуся, славнозвісного віртуального персонажа, який славиться особливим почуттям гумору й багатьма тисячами відданих прихильників у фейсбуці. Під час «Книжкового Арсеналу» в Києві Надія Кушнір презентувала першу книжку про Гуся – «Як Гусь свою любов шукав» (видавництво «Віват»), на черзі – інші книжки. А тимчасом БараБука розпитала Надію-Надьожну про те, як народжуються ілюстрації до дитячих книжок.

Читайте також: Ілюструю книжки для дітей: Наталка Гайда

надьожна

– Як у Тебе відбувається процес роботи над ілюструванням дитячої книжки?

Я читаю назву й анотацію, а тоді обкладаюся купою паперових книжок приблизно на такі ж теми і дивлюся їх по колу сто разів. У мене є кілька кумирів, на яких я рівняюся. Наприклад, Олівер Джефферс або Емілія Дзюбак. Перед початком роботи стараюся подивитися на спосіб мислення, спосіб подачі, пробую кожного разу знайти у книжках щось нове для себе. І в моїй голові одразу виникає образ, яке ж це видання має бути саме зараз, щоб подобатися мені. Дуже важливо, щоб тобі подобалося те, що ти робиш.

1

Не менш важливим є не проґавити момент книжки. Часто, переглядаючи книжки через місяць, бачу, що зробила б усе інакше. І настає якийсь момент відчаю, що я роблю все тільки погано й неправильно. І треба було малювати все інакше. Але це нормально, і я розумію, що тепер це інакше буде вже для іншої книжки.

Після цих більш «внутрішніх процесів» я сідаю читати текст і шукаю, що ж насправді в ньому є важливим. Інколи виявляється, що важливими є речі, яких ніхто не помітив. І моє завдання – показати це, звернути увагу читача й подати свою думку, висновок. Дуже важливо в цей момент донести і свою думку, і думку автора тексту, не вбити справжньої вартості тексту своїми картинками 🙂

Проілюструвати чиюсь книжку – це так, наче посортувати шкарпетки автора попарно, віднайти ту шкарпетку, що загубилася, і все гарно скласти в одному місці. Після ілюстрування стосунки не можуть бути не близькими й не щирими. Бо без щирості нічого ні в кого не вийшло б.

Інколи дуже страшно малювати, і здається, що робиш щось абсолютно не те, але чомусь розумієш, що інакше бути не може.

Дуже важливим є загальне відчуття книжки, її динаміка. Часто про це забувають, намагаються якось усе ускладнити. Але інколи варто довіритися собі і зрозуміти, що навіть звичайна точка на папері насправді може показати весь сенс і немає потреби вимальовувати кожну волосинку на голові героїв чи ниточки на одязі.

Ескізів я ніколи не роблю, відразу сідаю малювати оригінали, тому всі видавці дуже тішаться, бо їм не треба пояснювати, що ж я хотіла сказати. Вони й так бачать це – адже я відразу все сказала своїм завершеним малюнком.

Інколи доводиться перемальовувати повністю намальовані книжки. Так було з книжкою Тані Стус «Де Ойра?». Спочатку вона кардинально відрізнялася від того, що зрештою вийшло.

2

Ілюстрації з першого варіанту книжки «Де Ойра?»

3

Інколи мене несе, і я починаю під час ілюстрації сміятися сама з себе 🙂 Як отут в ілюстрації до фрагменту про «бігаючі» кущі.

4

У результаті виглядало воно все категорично не так, але так, як мало б:

5

Мушу зізнатися, що спочатку мені не дуже сподобався текст, і я довго вагалася, братися чи ні. (Таню, я люблю Тебе, правда! :)) Але виявилося, що я просто трошки дурепа (ха-ха!) і не могла зрозуміти на той момент справжньої вартості цього тексту. Таке трапляється.

Ця книжка все не давала мені спокою, я намагалася знайти рішення. І коли я вже намалювала 80% нового варіанту книжки, нарешті наважилася хоч комусь показати, що я взагалі роблю там. Тоді я познайомилася з авторкою і зрозуміла, що все роблю правильно.

Це прекрасне відчуття, коли ти стикаєшся з настільки ніжною книжкою, з настільки важливою книжкою. І треба бути дуже обережною, щоб не пройти повз такий скарб і не відмовитися від ілюстрування :).

надьожна2

– У випадку роботи з творами сучасних письменників, допомагає чи заважає особисте знайомство з автором книжки? Який вплив справляє автор на діяльність ілюстратора?

Раніше я малювала книжки, не знайомлячись із авторами. Я не вважаю ці книжки вдалими й нікому про них навіть не признаюся.

Знайомство з автором допомагає неймовірно. Мені дуже важливо, щоб книжка подобалася саме авторові, а не видавцю. Саме те, що хотів сказати він чи вона, є важливим.

У випадку з усе тією ж «Ойрою» я була вдячна долі, що ми познайомилися з Танею Стус. Вона виглядала дуже серйозною, і я навіть боялася до неї підійти. Але виявилося, що Таня дуже тепла й ніжна людина. Часом я думаю, що без її підтримки нічого в мене й не вийшло б. Крім того, побачивши Таню, я таки впевнилася, якою має бути ця книжка. Такою, як Таня :).

Знайомство є дуже важливим, навіть надважливим.

9

надьожна1

Нещодавно проілюструвала свою першу книжку «Як Гусь свою любов шукав», і в мене склалося враження, що з собою я взагалі не знайома :). А було б непогано познайомитися.

Читайте також рецензію на книжку: Закоханий Гусь

Взагалі, останнім часом мені дуже щастить і я знайомлюся з дуже хорошими авторами, з якими ми вже почали купу книжок робити разом. Я рада, що автори продовжують співпрацю зі мною і ми плануємо наступні й наступні книжки. На даний момент зі всіма авторами ми стали дуже близькими друзями. Проілюструвати чиюсь книжку – це так, наче посортувати шкарпетки автора попарно, віднайти ту шкарпетку, що загубилася, і все гарно скласти в одному місці. Після ілюстрування стосунки не можуть бути не близькими й не щирими. Бо без щирості нічого ні в кого не вийшло б.

У співпраці з автором важливо вміти чути один одного. І знати, коли треба піти на компроміс, а коли наполягти на своєму.

Одного разу в мене було завдання намалювати книжку для одного українського видавництва. І мені закинули твердження, що я не маю власної думки, адже постійно роблю те, що мені кажуть. Але слід пам’ятати, що поки тобі щось кажуть – варто слухати і зважати на це. Адже саме те, що ти прислухаєшся, є проявом поваги, а не відсутністю власної думки.

Я щасливиця, і мені щастить на хороші книжки й адекватних авторів та видавців. Я відповідальна, але водночас дуже наївна й відкрита, і щиро кажу все, що думаю, як авторам, так і видавцям. Думаю, так робити не можна, але поки що ми дружимо всі між собою і любов у нас взаємна :).

10

(Тестове завдання для видавництва)

Насправді вдаються лише ті проекти, де всі учасники процесу поважають одне одного, підтримують, надихають і завжди стараються підібрати правильні слова. Прикладом такої співпраці є також робота над книжками для видавництва «Ранок». Прекрасним є те, що всі тісно співпрацюють, і автор постійно наглядає за мною і моєю роботою :).

11

Процес пошуку персонажа, видавництво «Ранок»
12
Сергій Лоскот, Видавництво «Ранок»

– Який процес у створенні ілюстрації подобається найбільше? Який найменше?

Я взагалі обожнюю й ненавиджу свою роботу. Це все цілком серйозно, на повну силу й одночасно. Але я просто щаслива від того, що малюю.

Подобається робити якусь історію. Найлегше виходить робити книжки про те, що мене тепер болить. Інколи з однієї ілюстрації виростає ціла книжка. Як-от книжка про зуби. Напевно, всі користувачі соцмереж, які знають про моє існування, переймалися тим, що мені виривали проклятого восьмого зуба. Адже просто так вирвати зуба мені не можна. Треба про це обов’язково намалювати книжку!

13

Варіант обкладинки книжки про Зуб

14

Розворот із книжки про Зуб

На рахунок речей, які я дуже не люблю, то це правки. «Хто їх любить!» – скажете ви :). Але річ не в тім, що я лінива. Скоріше в тім, що я нічого не роблю просто так. І кожна річ має своє місце саме там, де має бути. І коли виправляється щось одне, доводиться переробляти абсолютно все. І часом при цьому втрачається як ідея, так і сенс.

Ілюстрації надано Надією Кушнір. Фото зі сторінки Надії Кушнір у фейсбуці, фото: Євген Щегольський, Юрій Мільчак.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар