Пригоди / проблеми: що читати дітям (не про війну)
Автор: БараБука
Пам’ятаєте свою любов до пригодницьких жанрів? Особливо коли ви тільки починаєте дорослішати, і ваш швидкий розум прагне розгадувати загадки й потрапляти в різного штибу халепи. От-от, це воно.
А перші серйозні проблеми пам’ятаєте? Незадоволення від своєї зовнішності, перші спроби вибудовувати стосунки, перші «кутасті» взаємини з іншими людьми.
У цій добірці БараБука об’єднала пригодницькі та психологічні повісті для ніжного підліткового віку – коли ще хочеться зануритися у динамічний світ і мчати за покликом серця, і коли це саме серце вже часом просить спинитися й прив’язатися до когось іншого.
Жак Жаб’є. Правдиві історії про піратів
Один вигадливий капітан на ім’я Страх спершу мандрував у кораблі-кокосі, потім застрибнув на Місяць, зістрибнув з нього, звільнив філіппінця Нго з черева літаючої акули, вступив до таємного Ордену, став піратом на «Чорній перині», тобто «Перлині», і зрештою залишився посеред пустелі разом із принцесою-утікачкою. Погодьтеся, нічогенькі такі перипетії! І це лише частина «Правдивих історій». Читачі точно не нудьгуватимуть, адже сюжет розгортається стрімко й несподівано (часом навіть трохи абсурдно). Проте заразом їм доведеться бути доволі уважними, аби не втратити суть у плетиві подій і раптових персонажів (які часто виринають буквально посеред моря). У книжці нісенітниці межують із жартами і навпаки. Жак Жаб’є не стримує себе й фантазує на повну.
Разом із тим автор апелює до «серйозних тем»: географічних відкриттів, історичних фактів, мариністики, латини. Вони переплітаються з «моряками усіх мастей» і чудернацькими піратськими легендами. Щодо головного персонажа, капітана Страха, то тут очевидні перегуки зі знаним бароном Мюнхгаузеном і навіть із капітаном Врунгелем. Поціновувачі їхніх пригод мають вподобати піратські історії.
Письменник часто звертається до читачів «Мої маленькі», але, ймовірно, таки трошки з іронією і любов’ю. За рівнем складності текст точно не для початківців, а читачам віком 11+.
Дмитро Журавель. Нікому ані слова, або Як розлюбити абрикоси
Авантюрна повість Дмитра Журавля переносить нас на південь України – в Одесу. Троє підлітків, що живуть біля моря, гублять собаку. У цьому місці за законами жанру й починається пригода: підліткам слід провернути операцію з пошуку пса і при цьому зробити все так, щоб ніхто нічого не помітив. Під «ніким» розуміються батьки, ясна річ. Історія цілком відповідає жанру: з однієї халепи друзі миттєво потрапляють в іншу, зустрічають яскраву антагоністку й вірних друзів, які допомагають врятувати собаку й годують абрикосами… гм, дещо частіше, ніж хотілося б.
Персонажі Журавля цілком кінематографічні й живі, особливо приваблює хлопчик, завдяки якому й закручується сюжет: «У цьому весь Зима: за будь-якої нагоди робити все так, як йому заманеться. Хитрити, вигадувати, прогулювати й веселитися. Моя мама впевнена, що це через погане виховання. Я на це завжди кажу одне й те саме: він просто вміє бути щасливим». Власне, тут нічого й додати. Саме таких персонажів і таких дітей ми найбільше любимо, еге ж?
Тарас Бульба. Комікс
Здавалося б, відтворення відомої історичної повісті через комікс – доволі ризикована ідея. Проте художнику-графіку Костянтину Сулимі вдалося її втілити, ба більше – втілити виразно, якісно, майстерно. Передусім, видання вражає своєю естетикою. Кожен розгорт можна довго роздивлятися, милуючись художніми образами й деталями. Стримані кольори також підкреслюють вишуканість книжки.
Стиль Костянтина Сулими – упізнаваний та експресивний. Це саме той випадок, коли візуал промовляє замість тисячі слів. Незвичайні ракурси, крупні плани й деталізація додають виданню певної кінематографічності. Разом із тим, оригінальний сюжет збережено. Сцену зустрічі батька з сином художник зобразив лаконічно й трагічно водночас – зчорніла постать Тараса Бульби нависає над тілом вбитого Андрія. І лиш короткі репліки доповнюють загальну картину: «Я тебе породив, я тебе і вб’ю!», «Зрадив!». Текст переклав із російської Микола Садовський. Загалом, саме така сучасна візія української класики має всі шанси змінити на краще ставлення читачів до творів зі шкільної програми (адже «Тараса Бульбу» вивчають у старших класах), і до історичної прози зокрема.
Олександра Орлова. Парфумерний щоденник Зої
У дівчинки Зої особливий ніс – виразний і чутливий до запахів. І якщо спершу це її бентежить, зокрема через кпини у школі, то потім швидко перетворюється на заповітну мрію. Зоя вирішує стати «le nez» (носом), тобто парфумеркою, й завзято береться вивчати науку про аромати. Дівчинка веде щоденник, у якому збирає цікавинки про майстрів-парфумерів і не тільки. Там є нотатки про легендарних Жермен Сельє, Мері Чесс, Есте Лаудер, Аннік Ґуталь і навіть про архітектора Ґюстава Ейфеля та знаковий флакон «Rose de Paris». А також оповідки про створення всесвітньо відомих ароматів, як-от «Chanel №5» для Коко Шанель, «Shalimar», «Liu» і «Vol de Nuit» Жака Ґерлена, «Eternity» Кельвіна Кляйна, «In The Library» Крістофера Бросіуса, «Miss Dior» для Крістіана Діора. Прикметно, що Зоїна родина і подружки щиро підтримують такий незвичний вибір професії. А тато навіть організовує поїздку в Париж – місце народження багатьох парфумів.
Письменниця Олександра Орлова ніби веде читачів на екскурсію містом: музей парфумів «Фраґонар», книгарня «Шекспір і компанія», універмаг «Ґалері Лафаєт», буланжері та інші прикметні деталі сповна відтворюють аромати й атмосферу паризького життя. Доповнюють картину ніжні ілюстрації Андріани Чуніс. Вони приємно вражають уже з першої сторінки – власне, з зображення носа головної героїні. Зрештою «носатість» Зої стає її супер-силою і несподіваним приводом для компліментів від нового друга Макса.
Наталія Ясіновська. Несподіване кіно
«Несподіване кіно» – повість в оповіданнях, об’єднана спільними персонажами. Оповідання Наталії Ясіновської спочатку друкувалися в журналі для підлітків «Однокласник», а цього року оформилися в окрему книжку.
Чотири головні героїні – Дара, Оля, Ліля, Кет – проживають свої перші «дорослі» досвіди. Вони то дружать між собою, то розсварюються – усе, як у житті. Хтось із них уже має перший сексуальний досвід – як задоволення потреби у близькості, хтось має перші токсичні стосунки, хтось проживає розлуку з батьком і болісне звикання до нової родини. Хтось стрімко дорослішає й робить неправильні вибори. Хтось вибирає дружбу, дозвілля, свою справу душі, а не стосунки з хлопцями – і це також нормально, коли тобі шістнадцять. Усе – нормально. Ненормально, коли стає погано, – тоді йдеш до психолога і вирішуєш свої проблеми. Цінним є те, що в цій книжці кожен і кожна знайде свою рольову модель (є навіть досвід проживання втрати) – і в разі потреби зможе «перетравити» книжковий досвід і привласнити його.
Єдиний, чий спосіб розв’язання проблеми не варто повторювати, це хлопець Кет, здібний студент-програміст із сильними головними болями й проблемами прив’язаності. Його сюжетна нитка обірвалася драматичним чином. Цю історію дорослим слід прочитати також, щоб поставити правильні запитання й бути готовими обговорити відповіді. Чи є інші способи розв’язання проблем, окрім ризикованої поведінки? Як би можна було вчинити героєві, щоб прожити свою історію інакше?
