All posts by Оксана Давидова

Порятунок тварин залежить від нас

Люди прагнуть жити все легше, спокійніше й веселіше, ні в чому собі не відмовляти й отримувати будь-що, щойно заманеться. У гонитві за такими радощами вони захоплюють усе більше земель під поля, щоб вирощувати їжу чи матеріали для одягу, вирубують ліси, щоб побудувати нові фабрики, беруть у полон тварин, щоб розважатися, а інших — знищують, свідомо чи несвідомо.

Для дорослих це не новина. А от як розповісти про це все дітям? Як виростити їх у співчутті до живого?

Три книжки серії «Місія “Порятунок”», написані Євгенією Завалій і видані «Видавництвом Старого Лева» у 2021, 2022 та 2023 роках, дають дітям розуміння про живий світ та про охорону природи. Кожна з цих книжок розповідає про різних тварин: ведмедів, бджіл, дельфінів. Усі книжки побудовані за однією схемою. Спершу йде цікава й пізнавальна казкова розповідь. У першій книжці — про ведмедицю Христю, у другій — про бджілку-мандрівницю Ярославу, у третій — про хлопчика Марка, який познайомився з дельфіном Матісом. Із цих розповідей читачі дізнаються, як живуть ці тварини на волі та через яку людську діяльність страждають. Однак це й просто захопливі пригодницькі історії. Хоч деякі їхні частини й справді беруть за душу, та всі вони закінчуються добре, як-от ця розповідь про ведмедицю: «Коли ми їхали до притулку, я бачила у вікні автомобіля гори. Тоді-то я і зрозуміла, що ми знову у моїх любих Карпатах».

Далі — пізнавальна частина книжки. Євгенія Завалій тут розповідає цікаві факти про цих істот, історію їхнього співжиття з людьми, показує, які є різновиди ведмедів, бджіл та дельфінів, які вони на вигляд та як кожен із них живе — така собі мініенциклопедія в кожному виданні. Ось один цікавий факт із книжки про дельфіна Матіса: «Новонароджені дельфіни мають хутро. У міру дорослішання волосяний покров рідшає, а згодом зникає». От ви про таке знали? А я дізналася щойно, з книжки!

У кінці книжок на читачів чекає вікторина — кожен зможе перевірити, чи все вдалося зрозуміти й запам’ятати.

Ілюстрації: Марія Шевченко

До речі, у виданнях серії «Місія “Порятунок”» є цікавинки не лише про тварин. Наприклад, бджілка Яся летить у Париж. Із цієї історії діти дізнаються про столицю Франції, її культурні пам’ятки і навіть відвідають Паризьку оперу! Виходить, що тут ще й цікава географія! А в розповіді про дельфінів головний герой — хлопчик Марк — не може говорити. Він не завжди може порозумітися з іншими дітьми, але ця особливість не завадила йому спілкуватися з дельфіном. Ця книжка — знахідка для тих батьків, які хочуть розповісти не лише про охорону природи, а й вийти на ширшу розмову про людей з нейровідмінностями чи інвалідністю.

Ілюстрації: Марія Шевченко

Обов’язково треба згадати ілюстраторку всіх трьох книжок. Це — Марія Шевченко. Її малюнки неймовірно милі, але при тому точні, і за ними ви легко відрізните бурого ведмедя, який мешкає в Карпатах, від гімалайського, українську степову бджолу від, наприклад, італійської бджоли. Робота художниці в цих книжках гідна оплесків!

А завершити хочу цитатою з книжки про бджілку Ясю: «…вона сумувала за родиною і часто згадувала ті часи, коли хотіла стати бджілкою-мандрівницею. Тепер вона була бджілкою-активісткою». Не обов’язково після цієї книжки ваші діти виростуть активістами-природоохоронцями. Але те, що вони любитимуть природу й поважатимуть тварин — точно.

Як виростити власну силу

Що ми робимо, коли засмучуємося? А якщо нас хтось розсердив чи образив? А коли охоплює страх? У всіх нас, дорослих, є власні рецепти на такі випадки, способи, які ми вигадали за допомогою багатьох спроб і помилок. А що ж робити дитині, яка лише починає своє життя і тільки знайомиться зі своїми емоціями? Особливо з такими неприємними як страх, смуток, гнів, образа. Як заспокоїтися? А головне – як знайти силу всередині себе?

«Гніватися – можна. А ображати, завдавати шкоду собі чи іншим – ні»

Гадаю, в таких ситуаціях дуже допоможе це незвичне видання від авторитетної дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз – «Книжка сили й перетворень». Видало її у 2022 році видавництво «Мала академія».

А чому ж це видання незвичне? Бо це не книжка у звичному нам розумінні. Це не збірка казок чи оповідань. Та й не нонфікшн, який розповідав би про якісь новинки науки. Це скоріше… гарненький робочий блокнот. І ззовні ця книжка більше схожа на зручний блокнот – її цупкі сторінки з’єднані пружиною. Завдяки цьому її зручно гортати й залишати розгорнутою на важливій саме в цю мить сторінці. А це дуже важливо, адже ця книжка – інтерактивна. Дитина може сама чи за допомогою дорослих читати й виконувати прості й цікаві завдання. Та я трошки забігаю наперед.

Малюку дуже складно усвідомлювати й навіть просто розрізнити власні емоції. От хочеться зараз сильно плакати. А чому? Як зрозуміти й пояснити? Для розвитку емоційного інтелекту потрібен час і допомога дорослих. А в цій книжці просто й зрозуміло кількома реченнями пояснюється, що таке смуток, страх чи образа… Ось, наприклад: «Смуток розповідає нам: хтось (чи щось) для нас важливий зараз не з нами. Коли ми втрачаємо щось важливе, засмучуватися — нормально, природно». Після таких пояснень подаються прості, але дуже ефективні психологічні вправи й прийоми, які допоможуть дитині вийти зі складного стану й відновити внутрішню рівновагу.

Супроводжує маленького читача в цьому милий блакитний котик, якого разом із іншими ілюстраціями намалювала Софія Філіпчук. Пастельні кольори ілюстрацій, округлі бульки, у яких ховаються поради й завдання, «неформальні» шрифти — все це не відволікає і не збурює емоції, навпаки, врівноважує, а милі персонажі сприймаються як особисті друзі. Окремо маленьких читачів порадують кумедні наліпки. А хто ж не любить наліпки? 😉

До речі, деякі поради подані віршиками. Їх навіть можна завчити, щоб дитині легше було пригадати поради психологині в потрібну мить.

Хоча що я весь час кажу про дітей? Вправи, подані в цій книжці, допоможуть і дорослим. Особисто я використовую поради Світлани, коли переповнюють тривоги.

Якщо ж дитину не турбують сильні емоції, ця книжка все одно стане в пригоді. Адже в ній подані вправи для усвідомлення самоцінності й важливості особистості дитини, підказки для пошуку в собі найкращих, найважливіших і найсильніших сторін. А це підсилить віру в себе, впевненість та самоповагу. Правда ж, це дуже важливі якості, які будь-кому допоможуть в житті?

Я гадаю, що ця книжка, така мила й, на перший погляд, проста, насправді – потужний інструмент як для постійної роботи над собою, так і для «швидкої допомоги» в умовах стресу та складних ситуацій, які можуть трапитися з дитиною. Я можу тільки вчергове поаплодувати Світлані за вміння просто пояснити складні речі й допомогти тоді, коли це найпотрібніше.

Купити книжку.

У кожного під ліжком

Чи пам’ятаєте ви себе крихітними малючками? Ну, такими, які засинають на руках мами, будують вежі з кубиків та досліджують космос під ліжком? Здається, багато хто забув про ті часи. І як тоді зрозуміти такого самого малючка коло себе? Тільки зануритися в його світ та у світ теплої родинної любові, ніжно, тремтливо і з гумором описаний Катериною Єгорушкіною у її книжці «Наш підліжковий космос».

Хоча я почала не з того боку. Певно, це все ж книжка для малят. Адже саме в тому віці, коли світ – захоплива загадка й таємниця, дітлахи люблять роздивлятися інших крихіток, дивитися про них мультики й слухати чи розглядати книжки, у яких ідеться так само про малючків та про їхні малючкові пригоди! І не тільки пригоди, а й про клопоти, здивування і навіть винаходи. А як бонус – ви, читаючи ці історії вголос своїй дитині, й самі зануритеся у теплий і затишний світ залюбленого дитинства.

У якусь мить ці історії нагадали мені «Ясоччину книжку» Наталі Забіли. Так само, споглядаючи дійсність очима дитини, ми занурюємося в дитячий світ, читаючи «Наш підліжковий космос». Ой, щось я все про дорослих. Певно, мені просто сподобалося згадувати своє дитинство. А ось дітлахам ці всі розповіді про раннє дитинство Ромчика – від народження і до кількох невеличких років – та про його старшу сестру Даринку видадуться кумедними, затишними й спонукатимуть до порівняння своєї родини й Ромчикової сім’ї, а ще – у дітей точно з’явиться багато запитань і пропозицій! Будьте готові, батьки!

Катерина Єгорушкіна – не лише письменниця, а й психологиня та арт-терапевтка, а цю книжку писала, спираючись на свої знання та досвід і фахівчині, і мами. Тож не дивно, що у книжці в м’якій формі вводяться і психологічні поради для батьків – ненав’язливі та насправді дієві. Наприклад, прочитавши розділ «Про ніжність», певно, кожен із вас задумається – яка ж у вас ніжність та як ви її проявляєте, яка ваша мова любові, і це допоможе вам ще краще проявляти свої почуття. А розповідь «Дитячий садок» допоможе вашому малюку підготуватися до першого відвідування дитсадка. Загалом книжка показує, що до дитячих витівок та дрібних проблем можна ставитися, як до кумедних пригод.

Сама книжка розбита на коротесенькі оповідання. Дитина точно не втомиться слухати історію від початку до кінця. А скоріше проситиме прочитати ще й наступну. Мова творів проста, речення короткі, словник – дитячий. Усе – для легшого сприйняття малюками.

Хочу відмітити чудові ілюстрації Поліни Угарової. Надзвичайно милі, теплі, живі, виконані з фантазією і при тому дуже реальні, персонажі впізнавані. Тут ви точно не сплутаєте козу з курочкою (так, і про кіз розповідь теж є, хоч і дещо несподівана!).

І, гадаю, прочитавши цю книжку кожен із вас – і дорослий читач, і маленький слухач – зазирне під ліжко, щоб побачити – чи не зароджуються ще там нові зірки? Бо, скажемо по-правді, кожному з нас потрібен власний космос.

Квест-екскурсія Києвом

Чи любите ви загадки й таємниці?

Якщо ваша відповідь «так», вам варто зазирнути в книжку Андрія Плесконоса «Даша і таємниця Шоколадного будиночка». Ця історія для дітей молодшого шкільного віку з’явилася у 2021 році у видавництві «Віват», проілюстровала книгу Ксенія Олефіренко.

Беручи до рук це видання, будьте готові отримати… детектив. Так-так. У книжці є загадки, секрети, злочинці та розслідування. Але розслідування замасковане під міський квест, брати участь у яких полюбляє один із головних героїв – Ромчик: «Останнім часом він особливо цікавився квестами – такими іграми, де потрібно шукати різні призи, розв’язуючи дорогою всілякі завдання й головоломки. І хоча це були лише забавки, дорослі грали в них частіше за дітей. Деякі з квестів передбачали, що учасникам доведеться нишпорити закутками міста в пошуках підказок, і Ромчик пишався, що його брали навіть до дорослих команд».

От і ця історія починається з того, що Ромчик, на правах старшого брата залишений наглядати за Дашою, пропонує їй спробувати розв’язати загадки квесту. І ці, на перший погляд, звичайні цікаві завдання на логіку призводять до розкриття неймовірних таємниць.

Хоча книжка й називається «Даша і таємниця Шоколадного будиночка», більшість подій відбувається в Києво-Печерській лаврі. Герої шукають підказки в Музеї мікромініатюр, у лаврських печерах поміж мощами та навіть особисто знайомляться з… лаврським святим!

Та спершу герої навідаються до Національного музею Тараса Шевченка, щоб знайти там перші підказки. А закінчення книжки наповнене справді містичними подіями, в яких не обійдеться без помічників Божої Матері. І крізь усі ці пригоди за друзями слідуватимуть посіпаки найголовнішого злочинця.

Попри цікавий задум, до видання є ряд запитань. Мова книжки не відповідає заявленому віку читачів, написана вона наче трохи для старших. І поведінка головних персонажів теж часом змушує пригадувати, скільки ж їм років. Проте книжка мене зацікавила. Час від часу я занурювалася в Гугл, щоб пошукати картини, описані у книжці, розглянути плани та пошукати підказки у краєвидах. Мені постійно доводилося вмикати уяву та згадувати, що і як розташовано в Лаврі. А багато чого я занотувала собі в пам’яті, щоб у майбутньому навідатися в ті місця і поглянути на них новим поглядом. Адже ця книжка збуджує цікавість та спонукає до того, щоб дізнаватися нове про, здавалося б, давно знайоме. І таким чином реальні історичні місця та визначні особистості стають близькими та насправді цікавими. Не такими, як проста екскурсія музеєм, а живими й наповненими дивовижними таємницями. До них хочеться приглядатися й дізнаватися їхні секрети.

Тож розгортаючи цю книжку, будьте готові до того, що дитина ставитиме вам безліч запитань, а потім змусить поїхати до Національного музею Тараса Шевченка – і довго роздивлятиметься там картини й артефакти, ще й розпитуватиме подробиці життя Тараса Григоровича. А потім потягне до Музею мікромініатюр і навіть змусить спуститися до лаврських печер, відвідати Троїцьку надбрамну церкву і запланує цю прогулянку по Києво-Печерській лаврі на Яблучний Спас.

А чи не в цьому одна з головних задач книжок – зацікавлювати читачів та підштовхувати до пошуку нових загадок та відповідей?

«У міста є Я». А у нас є про це книжка!

Як же складно тепер засадити дітей за читання. А чому? Бо діти (та, правду кажучи, й дорослі) мають стільки зовнішніх подразників та «легких» розваг: соцмережі, відеоролики, відеоігри… А якщо сприймати комп’ютери та смартфони не як заваду, а як помічників для читання?

Саме такий підхід і вибрала Ірина Озимок, авторка книги «У міста є Я», яку видало у 2021 році видавництво «Книголав». «У міста є я» – наче центр всесвіту (медіапростору), навколо якого обертаються сайт і подкаст. А в самій книжці є посилання-протуберанці, які відправляють читачів на нові й нові ресурси, щоб доповнити знання, отримані з цієї книжки, інформацією із зовнішніх джерел. І таким чином інтернет та книжка не конфліктують, а виступають заодно, збагачуючи читачів новими знаннями, розширяючи простір книжки.

То про що ж ця книжка?

«У міста є Я» – нонфікшн видання для дітей 6–12 років. Та я б не обмежувала її цими віковими рамками. Гадаю, вона буде цікавою і підліткам, і дорослим. Тим паче, що авторка радить читати книжку з батьками та іншими дорослими, щоб разом обговорювати проблемні моменти чи шукати інформацію. (Бачите? Тепер книжка виходить за межі паперу та інтернету й занурює дітей і батьків у світ спілкування та спільних інтересів!)

А поспілкуватися є про що! Адже ця книжка вводить нас у світ існування насправді живого організму – міста. Міста народжуються, ростуть, змінюються, «розумнішають» завдяки новим технологіям та «хворіють» через погіршення екології, засміченість чи неправильне планування.

І в кожного міста є «Я» – ті небайдужі до свого міста люди, котрі знають, як можуть вплинути на розвиток міста, як можуть покращити його, удосконалити та зробити життя в місті комфортнішим для усіх жителів, в тому числі й для людей з особливими потребами. І головною метою цієї книжки є виростити з читачів отаких от свідомих містян, які знають, звідки з’являється у кранах вода, як працює міський транспорт, куди їде з вулиць сміття, на що йдуть податки, чим займається мер та яким чином можуть вплинути на своє місто навіть школярі.

Почитали? Подумайте!

Книжка складається з 13 розділів. І в кожному з них на читачів чекають завдання. По-перше, завдання на уважність – знайти, що не так на розгорті і намагатися так не робити. А по-друге – запитання, відповіді на які треба буде додатково пошукати чи гарненько обдумати та розписати власну думку. А якщо зайти на сайт (я ж вже казала, що він – фактично невіддільна частина книжки), то можна пройти тест на знання механізму міста та взяти участь у конкурсі малюнків та есеїв.

Коли ж книжку вже прочитано, а завдання на сайті всі зроблені, а, може, й до того – варто перейти до подкасту, в якому разом із дітьми обговорюються питання існування міста та людей у ньому.

Важливою частиною книжки є ілюстрації, які виконала студія «cері/граф» (художниця Анна Іваненко). Сучасні й надзвичайно цікаві зображення в їхньому виконанні не лише прикрашають книжку, а й самі є частиною розповіді. Їх цікаво розглядати, помічаючи все нові й нові деталі.

Гадаю, «У міста є Я» стане в пригоді не лише для ознайомлення з життям міста та виховання відповідальних людей, а й для профорієнтації підлітків. А ще – це просто захоплива книжка, і я дуже рада, що у нас з’явилося таке докладне й цікаве видання!