Книжкові родзинки Форуму

Автор: БараБука


Бродячи між стендів Палацу мистецтв під час Форуму видавців, БараБука іноді ледь не підстрибувала від захвату: так багато книжок хотілося взяти в лапи! Очі розбігалися, вуха розліталися, гаманець порожнів. Купівлю кількох книжок столичних видавництв було відкладено на повернення до Києва, частина новинок уже стояла на поличках редакції, а от від деяких відступитися було неможливо. Від чого не відмовилася БараБука та її залюблені у видання для дітей друзяки – читайте далі.

 

Емілія Огар

1– Ми презентували переклад книжки Юстини Соболевської «Книжки про читання», тексту для тих, хто розуміється на цьому, хоча, здавалося б, усе просто – що таке читати? – але це читати зі смаком, із задоволенням. Це книжка, в якій маса імен, не тільки польських авторів, а письменників з усього світу, яких сьогодні варто прочитати, це сучасна світова література. Це букіністичний текст у манері Умберто Еко про книжки, авторів, муки творчості й перекладу, про те, що й де можна читати в будь-яких місцях, навіть у туалеті, – може, там навіть цікавіше. Я працювала над тим, щоб вона заговорила українською, щоб була зрозумілою українцям – із примітками й коментарями, але необтяжливо. Це дуже емоційна спонука до читання.

– Чи можна рекомендувати цю книжку вчителям-словесникам, щоб емоційно підготувати дітей до літератури?

– Можливо. Щоправда, ця книжка була написана все-таки для польських інтелектуалів. Там стільки імен і назв, що я навіть не знаю, як поляки з цим раду дають, а для українців я назвала її книжкою-квестом. Усе, що незнайоме, гугліть, шукайте й дізнавайтеся.

– Яка з дитячих книжок на цьому Форумі для Вас виняткова?

– Відзначила для себе «Фарбованого лиса» «А-БА-БИ-ГА-ЛА-МА-ГИ». Завдяки ілюстраціям Костя Лавра вона стала напрочуд модерною для нинішніх дітей! Текст геніальний, а ілюстрації та графіка зробили його ще й сучасним. Безперечно, цього року вражає «Видавництво Старого Лева», і не тільки дитячою літературою. Непогана книжка Івана Андрусяка «Третій сніг». Але назагал я не можу сказати, що в дитячій літературі цього року щось мене вразило понад усе. Журі Форуму відзначило «Маленького принца» «А-БА-БИ-ГА-ЛА-МА-ГИ», яким багато людей захоплені, але для мене він усе-таки інакший. Можливо, заважає багаж минулого, можливо, він більше для естетів та сучасних дітей. Ще згадаю книжки «Аґрафки» для малючків, хоча ще питання, наскільки діти будуть до них відкриті, бо малим усе-таки ближча інша графічна мова.

– Чи відкрили Ви для себе когось із не відомих раніше?

– Якщо говорити про видавництва, то це «Фонтан казок». Хочеться, щоб це був початок із подальшим розвитком і продовженням.

Тетяна Качак

2– Найбільше книжок я купила у «Видавництві Старого Лева». «Карти» – бо їх не можна було не придбати після такої реклами й дедалі більшої цікавості! «Біла, Синя та інші»– бо про неї вже читала; крім того, я і мої дівчатка любимо котів! «Нові історії Чарівного лісу» – бо читала попередні книжки цього автора. «Куди зникло море» – хочеться знати, що ж далі з кротячою родиною сталося. Тим паче, що за цими книжками ми проводимо з дітьми творче інтерактивне читання.

Серію для дівчаток після «Ганнусі» Володимира Рутківського поповнила книжка Олі Русіної «Сестричка». Назва сподобалась, але текст розчарував (можливо, це мої професійні очікування не виправдались, а для дітей буде якраз). Не купила, але розглядала й обов’язково замовлю собі «Перемагаючи долю» Олександра Зубченка. Придбала й книжку «Друзі незрадливі» – твори, пов’язані одною темою. Ще купила всю серію про Енн видавництва «Урбіно», «Третій сніг» від «Фонтану казок». Переглянула, але ще не придбала (відклала на пізніше) презентовані новинки від «Тези» й «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ». Трохи переглянула серію нових перекладів видавництва «Богдан», замовлю їх через сайт.

Євгенія Пірог

3– Я придбала продовження історії про кротів від Прохаськів, «Татусеву книгу» Володимира Вакуленка-К., «Не такий» Сергія Гридіна, «Карти» Олександри й Даніеля Мізелінських, «Таємний щоденник Адріана Моула» Сью Таунсенд, «Казки Сашка Лірника», видані братами Капрановими, та їхню книжку «Веселих свят».

– На Форум ходить дуже багато дітей. У Тебе ж величезний досвід спілкування з юними читачами. Що відчуваєш біля них, коли вони з книжками, бачиш зміни в цих дітях?

– Зміни є, бо видно цікавість до книжок. Здебільшого тому, що з’являються нові книжки про дітей таких як вони, про сучасність. Це дуже важливо, бо малюк одразу приміряє на себе. Сучасні книжки дозволяють дітлахам розуміти свої проблеми, вчитися виходити з них, шукати відповіді – оце в дітях я помічаю. І тут, на Форумі, і в спілкуванні з ними.

– Нещодавно Ти приїхала з Америки, де спілкувалася з дітьми-американцями, нині бачиш дітей-українців, чи є кардинальна різниця у ставленні до книжок, письменників, читання?

– Важливих відмінностей я не помітила, адже багато залежить від того, яка людина приходить і як спілкується з дітьми. Тому цікавість до книжок у форматі, зрозумілому малюкам, завжди виникає і в наших дітлахів, і в їхніх «колег» за кордоном. Є інші відмінності. Скажімо, якщо в наших питала, що є таке класне, щасливе, фантастичне в Країні дитинства, – то це точно цукерки, тістечка й інші солодощі, а тамтешні діти кажуть: «Ні, цукерки – це погано, морозиво – ні, тістечко – ні». «А яблуко?» – питаю. «Яблуко – нормально», – відповідають. Отака різниця. Нам є чого повчитися в них, але і їм є що запозичити в нас.

– Яка вартість дитячих книжок в Америці, є різниця?

– Рівень життя й ціни в Україні й Америці дуже різні. Там література доступна певною мірою, але вона недешева. Тут, якщо людина хоче мати книжку або доступ до неї через бібліотеку, клуб тощо то ніяких проблем.

Като Деспаті

4– «Гарбузовий рік» Бабкіної – поза конкурсом узагалі, я її прочитала, відійшовши від стенду й сховавшись у куточку, там-таки, в Палаці Потоцьких. Це мій персональний фаворит. Купила обидві книжки Прохаськів про кротенят, жахалку «Душниця» Володимира Арєнєва – бо моторошна обкладинка, а ще він чудово й ґрунтовно досліджує матеріал своїх текстів. Мені цікаво, чи може жахалка бути глибоко фаховою і змістовною. Ще зацікавилася «галамагівською» серією дитячих детективів.

Казки Лірника чудові, і невдовзі всі про це дізнаються в БараБуці, бо ми з цуциком їх уже прочитали вздовж і впоперек! Чекаємо на другий том й аж скавулимо з нетерплячості. Уже в Києві неодмінно собі придбаю «Ганнусю» Рутківського. Не збагну, чому «Знахара» та продовження «Доктора Вільчура» Доленга-Мостовича від «Урбіно» не можна презентувати як підліткове читання?.. Прекрасна романістика, винятково естетична мова, яскрава насичена подієвість, зразковий моральний світогляд автора.

БараБука

гав-гавОтож, своєрідний «топ» обраного в коментарях фахівців більш-менш склався. Тож я не гавкатиму так, щоб повторюватися. Назву, крім усього згаданого, інші видання, – деякі стали для мене приємними відкриттями.

Дуже мені сподобалися книжки Кузька Кузякіна – «Росли груші на вербі» та «Зубасті задачки»! Аж так, що скоро запрошуватиму хороше товариство побалакати про них у приємному місці. Іще мені не дістався примірничок путівника від видавництва «Laurus» «Мій маленький Київ», але точно придбаю його в моєму великому Києві, гав! А яка ж чудовезна братня заяча книжечка Євгена Гуцала «Зайці в полі варять борщ»! У товариство до неї купила давно знайомі мені видання «Веселки» в оновленому, картонному форматі. Там само, на стенді «Веселки», зустріла енергійну пані з красивими книжками й придбала книжку-вірш із найнесподіванішими ілюстраціями, та ще й мультиком, який зробили діти! Донька письменниці Тамари Коломієць, Мар’яна Ангелова, видала з модною й фамільною друкарнею «hass» інструкцію для поросят, гав-гав! 🙂 – вірш «Помічники». Крім поросят та зайців, уполювала також продовження історії про мишенятко від Надійки Гербіш. А ще – красиву й розумну «Затишну книжку» (це назва серії) «Скоромовка про білого вовка» від львівського «Свічада»: тренуватиму вимову свою, тут так гарно все в кольорових шрифтах показано, що аж гав-гав!

Для зарядки лапам та розвитку їх дрібної моторики, розрізняння кольорів та фігур я радісно зауважила у видавництві «Ранок» «Мозаїку з наліпок».

А здобутком, яким я тішилася всю дорогу додому, залучаючи сусідів, були зручні технологічні книжки-розвивалки харківського видавництва «Факт» (не плутайте з іншим, колишнім «Фактом»). Досі я думала, що такі книжки нам тільки з-за паркану, тобто, гав! – з-за кордону привозять. Або друкують у Китаї, мавпуючи іноземні ідеї. Але книжка «Граємо на папері» серії «Весело і без комп’ютера» придумана й оформлена українським автором (В. Гудзинським), надрукована в Україні, а задачки в ній усім наче й знайомі, але ускладнені таким чином, що й дорослі будуть гратися. До книжки додано фломастери, стирачку на закладці й магнітики. Є і «шкільний» варіант (для дошкільнят та першокласників), за яким зручно вчитися.

Ой, скільки я вже всього нагавкала, а скільки ж іще книжок не купила! Гав!

Записувала Тетяна Щербаченко

Print Form
Подiлитись:

Відгуки/3

  1. очень советую еще написать про серию литературного агентства “дискурс”. на мой взгляд там не менее интересные книги для детей и подростков. “День снеговика”, “Нарисуй меня птичкой” и, особенно, “Яловохус”.

Додати коментар



Читайте також: