Традиційно обрати найкращі дитячі, підліткові та родинні книжки року редакції БараБуки допомагає Дитяче журі. До оголошення результатів Топу ми оприлюднили милі та щирі книжкові відгуки молодшої групи літгуртка «Написатор». Що ж, готуйтесь тепер до літературознавчого креативу старшої групи!
Цей милий гурт юних авторів, кожен із яких ховається за таємничим псевдонімом, поставив собі за мету розібратися: як, де, за яких обставин і кому варто читати українську дитячу літературу 2018 року.
Суворе попередження: особам без почуття гумору читати цей матеріал категорично заборонено!
Почнемо з того, що цю книжку не бажано читати у метро, тролейбусах, в МакДональдсі і просто на вулиці, де вас бачить хтось, хай навіть звичайна білочка. Бо всі можуть подумати, що ви трохи того. Тому що цю книжку неможливо просто взяти і покласти собі на коліна, бо її доведеться перевертати, крутити. У деяких місцях вам навіть стане зле (не буду спойлером, не буду казати чому). Взагалі краще її читати разом з вчителем, бо реально бісить, коли вони вас питають: «Ти що, не бачиш? Я ж тобі на дошці показую!».
Також ви тут збагатите свій словниковий запас: наприклад, знатимете різницю між малиновим та кольором фуксії.
Що, ви хочете прочитати під цією назвою щось міфічне? Ні, вам доведеться задовольнятися тим, що якийсь велетень заснув на галявині дуже надовго. Якщо чесно, я йому заздрю.
І ще дещо: як би ви відреагували, якщо б вашу маму на вїї приніс велетень? Я б злякалась. Думаю, мама теж.
І ще питання: якщо велетень встав у місті зараз, то що буде, якщо він сяде?..
Навіть не знаю, що й сказати. Книжка «Абетка барвистих вигуків», звісно, цікава. Але все ж таки трохи дивна й неправильна. Яскраві кольорові ілюстрації – це, звісно, гарно, але у природі не буває гірчичних ивчинок, що кажуть «бе-бе-бе». Книжку краще читати з дорослими, адже треба пояснити дитині, що малинових котів не буває, це мутація. Але якщо хочеться пофантазувати, то сміливо читайте «Абетку барвистих вигуків».
П. С: А, я забула! Не читайте цю книжку вночі, щоб нічого дивного не наснилося!
Книжка – збірка віршів, які стосуються нечупар та забіяк. Таких, як я, наприклад. Інколи буває потрібно прочитати різні частини літератури, і це якраз варіант.
Назва книжки ніяк не підходить до тексту, тому не раджу вибирати книжки за назвою чи обкладинкою. Одним словом, книжка як книжка.
Книгу «Афиновий ведмедик» рекомендую читати тим, хто нервується чи з низькою самооцінкою. Читаєш і думаєш: чому все так легко? У мене складніше! Не нервуйтеся, читачі, краще робіть календарі і читайте такі календарі-книги. Словом, будьте щасливі. Рекомендую.
Північна Sia
І наостанок – кілька порад для письменників.
*
Якою має бути ідеальна книжка 2019 року:
1. Як врятувати землю від апокаліпсису.
2. Як посадити дерево та яке зілля варити для підживлення.
3. У книжці має бути дуже багато малюнків, а наприкінці – розмальовка ліхтариком.
4. Зовні вона має бути оформлена у стилі хай-тек.
5. І дзвілінькати, коли хтось буде по ній хлопати.
Світло-літаюча Голова Єдинорога
Творчий гурток анонімних написаторів під керівництвом Галини Ткачук 🙂
Одним із важливих умінь читача молодшого шкільного віку є вміння “затриматися” у світі щойно прочитаної книжки, поміркувати про історію, героїв, їхні вчинки, слова, думки та почуття. Скласти про книжку власне судження, відмінне від найпростішого сподобалося – не сподобалося, було смішно, страшно чи, наприклад, нудно.
Саме тому вчителі часто просять написати твір за прочитаним, у тій чи іншій формі, на ту чи іншу тему. Натомість діти частенько (принаймні, за моїми спостереженнями) віддають перевагу вільній творчості, їм цікавіше написати щось своє, аніж набридлий шкільний твір “за книжкою”.
Для цих двох, здавалося б, протилежно спрямованих прагнень є цікавий компроміс – написання продовження історії. Це можна назвати по-різному: друга серія, друга частина, фанфік. У кожному конкретному випадку підійде саме те жанрове визначення, яка надихне саме вашу дитину або групу дітей.
Залежно від ситуації, правила цієї гри можна робити максимально вільними або навпаки – складними і цікавими. Можна, наприклад, надихнути автора “другої частини” спробувати відтворити авторський стиль (звісно, пояснивши це завдання у поняттях, знайомих юному читачеві). Можна оголосити, що друга частина має бути написана у тому ж жанрі, що й перша. А можна навпаки – дати дитині повну свободу, дозволивши долучати яких завгодно “своїх” персонажів, навіть себе саму чи самого!
Особисто мені імпонує саме такий, максимально вільний варіант. Адже за історіями, складеними таким чином, з великою вірогідністю можна сказати, наскільки головний герой чи героїня стали “своїми” дитині; прийняла чи відкинула дитина жанрові рамки оригінальної історії, а може, навіть перелицювала на свій лад із комічним ефектом. Також вільні “другі серії” можуть показати, погоджується чи ні юний читач із авторською кінцівкою історії, приймає чи ні тип авторського гумору та фантазування.
Як виглядають такі максимально “вільні” продовження запрошуємо ознайомитися на прикладі “других частин” до книжок другої хвилі серії Читальня, що їх написали учасниці і учасник літгуртка Написатор: другокласниця, три третьокласниці та четвертокласник.
А одну книжку першого рівня ми попросили опрацювати вихованку старшої групи ДНЗ, представницю молодшого покоління БараБуки, Єву Третяк.
Усі книжки були прочитані дітьми самостійно, школярі створили свої “фанфіки” письмово, а дитина дошкільного віку – усно, розповівши вигадану історію на диктофон.
Дарця хотіла розслабитись із цими пригодами, але почали літати звістки, що хтось вночі краде усе підряд. Особливо дорогі та цінні речі. І не обходиться без грошей. І частково пограбовані банки.
У Дарці день народження. Їй подарували брошку із золота, новий телефон та сукню з блискітками, які виглядали, як діаманти. Дарця була задоволена подарунками. І вона вирішила переробити свою стару брошку так, щоб вона виглядала, як її нова. Це щоб спіймати злочинця. І вона сказала:
— Мамо, можна піти у супермаркет, щоб купити лупу, приховану камеру та все для детективів?
— Можна, — каже мама.
Вони пішли у супермаркет. Купили і приховану камеру, і все для детективів…
Коли у Кукарачі з’явилися веснянки, вона стала дружити абсолютно з усіма. Саме тому вона і стала знаменитістю.
І от дізнався про неї слон, у якого був клон.
Хтось думає, що слон добрий, а клон — навпаки. А от і ні! Клон, саме клон добрий! А слон, як ви вже здогадалися – навпаки.
Так от, слон захотів сам стати таким, як Кукарача. Тож задумав план. Ось він:
1) вивчю біографійу кукарачі;
2) украду у неї супєрсілу;
3) завалодійу нейу.
Коли план був повністю готовий, Слон так і зробив. Почав вивчати біографію Кукарачі. І він дізнався головне: на ніч, коли усі сплять, вона ховає свою суперсилу у суперську баночку на суперському коді. А Слон, хоч у був малограмотним, умів розгадувати таємниці. Він згадав, що відьма із веснянками товаришує з усіма. Тож її легко обдурити. Він сказав Кукарачі, що поохороняє її суперську банку. Тож Кукарача довірила Слону код. Він відкрив банку і забрав усю магію. Коли Кукарача повернулася, вона зрозуміла, що Слон її обдурив.
А мітла Кукарачі вирішила порятувати відьму. Мітла перетворила Кукарачу на себе! І відтоді її магію ніхто ніколи не викрадав.
Беркиць стояв і сумно дивився услід пароплаву, на якому відплив дідусь.
І раптом – БАБАХ!!! Поруч і Беркицем впав величезний ящик. Беркиць відкрив його, і звідти виліз… його власний дідусь.
– Не вдалося! – повідомив він. – Game Over.
Ящик, у якому приплив дідусь, був дерев’яний. Разом із дідусем Беркиць зробив із ящика човен. Вони сіли туди, попрацювали хвостами і вже за п’ять хвилин були на кораблі. Пароплав стрімко поніс їх у даличину.
Бабуся та хлопчик пішли в поле, сіли на лавочку, як у своєму дворі, і дивились на небі продовження, що далі було з крокодилом. Коли бабуся і онук побачили, що знову вітер понісся, вони помітили морозивницю. Купили морозиво, їли і дивились на хмари. А потім вони у своїй уяві наче полетіли в інше місце, де були різні тварини. Але цього разу замість крокодила побачили вовка. Білий хмаристий вовк, як і хмаристий крокодил, був добрий. Він не їв зайчиків, він їв усе, що знаходив: і кущі, і бумеранги.
Переможців Топу БараБуки 2017 оголошено, саме час опублікувати останню, третю частину відгуків нашого найнепідкупнішого в цілому світі Дитячого журі (перша частина, друга частина). Адже ця фінальна частина дитячих дописів завершується набором творчих ідей для письменників на наступний, 2018 рік.
Нагадаємо, що Дитяче журі БараБуки – це книгодрузяки з літературного гуртка «Написатор», поділені на дві групи за віком. Молодші (7–8 років) та старші (9–11 років). Дитячому журі було запропоновано книжки нашого довгого списку, розраховані на різні вікові категорії, однак кожну з них можна прочитати протягом заняття гуртка й написати на неї короткий відгук.
Я обрала цю книжку, тому що це про русалок. Тут дуже гарні картинки. Це про Дніпро, тут про нашу місцевість.
Тут смішні, радісні героїні. Вони дуже люблять своє місто. Вони найкращі подруги, але вони дуже рідко зустрічаються. Одна з них – Соня, а друга – Ніка.
І в один прекрасний день вони зустрілися біля Дніпра!
Це розповідь про чорний колір і розмова двох «ворогів».
Розмір у неї невеликий, 64 сторінки, але більшість книги – це чорні-пречорні ілюстрації. Головні герої – вовк та овечка.
Мої враження після читання – це неймовірні думки про розповідь. Ця книжка надихає (у кого депресія – рекомендую).
Розрахована вона від 8 до 90 років.
Тимофій Сандалов
Ідеальна книжка 2018 року (ідеї для письменників)
1. Смішна.
2. Про котів.
3. Пригоди.
4. Із собаками.
5. У селі.
6. Щоб було два коти: Мурчик (чорно-білий) та Барсик (рудий).
7. Щоб головного героя звали Тимофій.
8. Щоб там був кіт та 123 жінки.
9. Щоб у книжки було 253 сторінки.
10. Щоб у кінці дізнатися ім’я кота із 123 жінками – Бідон!
Поки вся дитячолітературна громадськість із завмиранням серця чекає на оголошення результатів Топу БараБуки 2017, ми публікуємо другу частину відгуків* нашого найнепідкупнішого у цілому світі Дитячого журі (першу частину можна прочитати тут).
Нагадаємо, що Дитяче журі БараБуки – це книгодрузяки з літературного гуртка «Написатор», поділені на дві групи за віком. Молодші (7–8 років) та старші (9–11 років). Дитячому журі було запропоновано книжки нашого довгого списку, розраховані на різні вікові категорії, однак кожну з них можна прочитати протягом заняття гуртка й написати на них короткий відгук.
Я обрала цю книжку, бо одразу ж в очі кидається обкладинка з гусаком і пляшечкою із сердечком всередині.
Подивившись всередину книжки, можна побачити сторінки-картинки з одним реченням. Текст написаний поезією.
Це невелика оповідь про кохання. Звісно ж, це художня книжка. Тому що у реальному житті гусак не може полюбити повну собі протилежність. І це фантастичне оповідання. Головні герої – Гусь і Лисиця. Взагалі найцікавіше тут – це картинки. Але, якщо не описувати ілюстрації, то ви цю книжку не зрозумієте. Я гадаю, що її можна читати з 11 років, бо молодші не зрозуміють зміст і прикол цієї книжки.
Дуже цікава, трохи дитяча віршована книжка із гумором, але не дуже смішним. Я обрала цю книжку, бо вона красива. І автор мене вразив. А ще цікава назва і цікавий формат.
Сама книга мала, але малюкам вірші-пригоди сподобаються. Цікаво, що книгу назвали як один з віршів. Мене вражає: назва, типи та різновиди творів. В ілюстраціях багато тварин із гетерохромією – різним кольором очей.
Лякація – фантастична та різнобарвна книга. Загальних героїв тут немає, у кожному вірші вони інші, і всі герої є тваринами, окрім автора. Події відбуваються у зовсім різних частинах міста та різних країнах.
Книга більш дитяча, краще читати її у віці 3–6 років. Вдала ілюстрація у творі, який має назву «Пісня». В книзі багато цікавого, а смішного – ще більше! Ця книга ні на що не схожа, окрім якоїсь збірки казок.
В цілому: книга для дітей дошкільного віку! Читати рекомендую малюкам.
Дар’я Кондратенко
Вовк під вікном. Українська народна казка. Ілюстраторка Наталя Кащак. Видавництво «Маміно»
Український відгук
Я обрала цю книгу тому, що у неї цікава назва і хочеться прочитати книгу свого українського народу. Це весела художня книжка, фантастичні події. Головний герой, на мою думку, вовк. Події відбуваються у селі, де з’являється з’їхавший із глузду вовк.
Книжка мені сподобалася тому, що там багато картинок, і вони мені подобаються.
Частина, де бабуся залякувала онучку, мені була схожа на те, як моя бабуся часом залякує мене.
Я думаю, книга розрахована на будь-який вік. Я рекомендую читати цю книжку тим, кому не вистачає радості.
Для початку візьму обкладинку. На ній намальовано і написано, для яких дітей віком, яке видавництво, що у цій книжці можна робити, хто її написала.
Перейдемо до шрифту. Написано досить великими буквами.
Тому підходить як для дітей, так і для старших людей, і навіть для пенсіонерів.
Усе дуже весело, і обличчя намальовані дуже гарно і не змазано. Є цікаві, яскраві малюнки, які приваблюють, цікаві завдання. Ідеться про принцесу, яка була кухаркою, це неочікувано для маленьких читачів. Не написано, що принцеса сидить у рожевому платі і в усіх усе вимагає. Навпаки, вона сама дуже смачно усім у королівстві готувала. І раптом її вкусила Нехочука. А далі читайте :).
Обираючи найкращі дитячі, підліткові та родинні книжки року, БараБука ставиться до своїх рішень дуже відповідально. Зокрема, залучає юних читачів і читачок, цільову аудиторію дитячих книжок, для того, щоби вони розповіли нам свої думки та враження від цьогорічних новинок.
Дитяче журі БараБуки – це книгодрузяки з літературного гуртка «Написатор», поділені на дві групи за віком. Молодші (7–8 років) та старші (9–11 років). Дитячому журі було запропоновано книжки нашого довгого списку, розраховані на різні вікові категорії, однак кожну з них можна прочитати протягом заняття гуртка й написати на них короткий відгук.
Тож пропонуємо до Вашої уваги першу частину книжкових відгуків* шановного Дитячого журі БараБуки (другу частину читайте тут).
Я обрала цю книжку, тому що там: день народження, курка і якийсь цікавий дядько. Ця книжка на 48 сторінок, і вона найважча із колекції «Читальня». Крім неї, є іще п’ять книжок. Найцікавіші факти у книжці – про курку. Найцікавіші ілюстрації – дядько з довгою бородою, курка, що стала королевою усіх курок.
Ця книжка у мене викликає хороші почуття.
Ця книга дуже швидко читається. Ілюстрації ніби вишиті. Ця книга про різних птахів та про ніч.
На мою думку, ця книга на будь-який вік. Вона підходить навіть дітям, які вчаться читати.
Я би рекомендувала цю книгу усім, тим, у кого мало часу для читання.
Ілюстрації намальовані дуже реалістично.
Ця книга розповідає про звуки, які ми чуємо або не чуємо. Це науково-популярна книга. У ній подана інформація про найрізноманітніші звуки.
Чому я її обрала? Вона захоплює. У ній розповідають про різні музичні інструменти, про досягнення звуку.
Коли ти її читаєш, читаєш про різні інструменти, що описуються в ній, ти начебто сам чуєш звуки цих інструментів: роялю, бандури, катеринки… Це дуже цікава книга. Раджу прочитати!
Я обрав цю книгу, бо там дуже хороші ілюстрації. Мені вона ще з обкладинки сподобалася. А коли я її почав читати, то потрапив у написаний світ на сторінках цієї книжки. Це художня оповідь. Собака Ойра зникає щовечора. Її хазяйка Орися починає хвилюватися. Ця історія про любов, про прив’язаність, про хвилювання… І усе це відбувається, і Ойра туди зникала. Куди? – спитаєте ви. Читайте цю книгу – і дізнаєтеся. Ця книга підходить загалом для дівчат і хлопців 6–10 років. Я раджу почитати цю книгу тим, хто шанує любов, хвилювання… і собак!
Мені сподобалося два розвороти. Один, на якому написано, що ти можеш робити, коли наповнишся. І другий, на якому питання Орисі: «Як же Ойра “наповнюється” там?» Лише на цьому занятті я дізнався, що ця книга здобула нагороду телеканалу «Еспресо», і тому я раджу її вам іще дужче.
Анна Керик
Горобці-молодці, Тиранозавр Оленка. Авторки Олена Горобець та Олеся Мамчич. Ілюстраторка Світлана Сова. Видавництво «Фонтан казок»
Фантастичне місто
Я обрала цю книжку тому що:
1) вона дуже кольорова і сильно приваблює,
2) якщо почав читати, то дочитаєш,
3) вона подвійна, і це дуже незвичайно.
Це поезія. Це збірка маленьких віршів. Головних героїв немає, але серед героїв є Лисий лис і Тиранозавр Оленка. Не вказано, де усе відбувається.
Почнемо з того, що цю книжку не бажано читати у метро, тролейбусах, в МакДональдсі і просто на вулиці, де вас бачить хтось, хай навіть звичайна білочка. Бо всі можуть подумати, що ви трохи того. Тому що цю книжку неможливо просто взяти і покласти собі на коліна, бо її доведеться перевертати, крутити. У деяких місцях вам навіть стане зле (не буду спойлером, не буду казати чому). Взагалі краще її читати разом з вчителем, бо реально бісить, коли вони вас питають: «Ти що, не бачиш? Я ж тобі на дошці показую!».
Що, ви хочете прочитати під цією назвою щось міфічне? Ні, вам доведеться задовольнятися тим, що якийсь велетень заснув на галявині дуже надовго. Якщо чесно, я йому заздрю.
Книжка цікава для малечі. Тому що діалоги хмари й гори навряд чи зацікавлять старших.
Навіть не знаю, що й сказати. Книжка «Абетка барвистих вигуків», звісно, цікава. Але все ж таки трохи дивна й неправильна. Яскраві кольорові ілюстрації – це, звісно, гарно, але у природі не буває гірчичних ивчинок, що кажуть «бе-бе-бе». Книжку краще читати з дорослими, адже треба пояснити дитині, що малинових котів не буває, це мутація. Але якщо хочеться пофантазувати, то сміливо читайте «Абетку барвистих вигуків».
Книжка – збірка віршів, які стосуються нечупар та забіяк. Таких, як я, наприклад. Інколи буває потрібно прочитати різні частини літератури, і це якраз варіант.
Книгу «Афиновий ведмедик» рекомендую читати тим, хто нервується чи з низькою самооцінкою. Читаєш і думаєш: чому все так легко? У мене складніше! Не нервуйтеся, читачі, краще робіть календарі і читайте такі календарі-книги. Словом, будьте щасливі. Рекомендую.
